У Чернівцях є кілька місць, звідки відкриваються чудові краєвиди міста. Однак там стільки сміття, що про вигляд старого міста думати не доводиться. І все це – на тлі безперервних розмов міських чиновників про туристичну привабливість міста.

Вантажівка сміття – за тиждень

У березні береги Пруту прибирали під час міської толоки. Це місце виявилося найбруднішим. Найбільш засміченою була територія неподалік стадіону "Мальва".

За словами голови Садгірської районної ради Юрія БУРЕГИ, берег Пруту цього року забруднений, як ніколи.
– Найпроблемніша територія – берег Пруту, – сказав Юрій Бурега. – Більшість бруду тут лишається від тих, хто приїжджає на Калинівський ринок. Коли тут був шлагбаум, такого бруду не було. А нині – безконтрольний доступ до Пруту. Люди машинами заїжджають і залишають це свинство.

Тоді берег Пруту прибрали співробітники райради разом з учнями училища №9. Непотріб вивозили КамАЗами і тракторами.
Під час березневої толоки вивезли дев’ять вантажівок сміття.

Через три тижні провели ще одне прибирання. Вивезли три вантажівки сміття.

– Між двома прибираннями минуло лише три тижні, – каже заступник начальника управління житлово-комунального господарства Садгірської райради Уляна МОСКАЛЮК. – Під час першого вивезли дев’ять машин непотребу, а за три тижні – ще три. Куди люди йдуть відпочивати? На Прут. Нічого не вдієш. Не кожен прибирає за собою.

Заїзд до річки перекрили шлагбаумом, тому вивозити непотріб машинами туди ніхто не може.
Чернівчанин Сергій КИРИЛЮК каже, що подібних місць, як берег річки Прут, у Садгорі вистачає. Чоловік вважає особливо прикрим те, що для засмічення обирають гарні місця.


З’явилося мінімум два стихійні сміттєзвалища

– У Садгорі є гора, – каже Сергій. – Її ще називають горою кохання, бо там полюбляють усамітнюватися пари. Звідти відкривається прекрасна панорама міста. Я виріс неподалік і з дитинства люблю це місце. Постійно вигулюю там собаку. Там гарний буковий ліс. Це неподалік вулиці Александрі. Дуже прикро, що таке гарне місце перетворюють на смітник. Останнім часом там з’явилося мінімум два стихійні сміттєзвалища.

Ситуацію там ніхто не контролює. Та й не встережеш. Люди, які живуть неподалік, іноді ганяють тих, хто привозить сміття. Я й сам кілька разів натрапляв на людей, які смітили.

Гуляв із собакою, дивлюся, а там кілька чоловіків мотоблоком привезли сміття і викидають. Я їм кажу: "Ну навіщо ви це робите? Хіба у нас сміттєзвалищ немає?" Вони тільки розвели руками і кажуть: "Тут всі викидають".

Потім підключився чоловік, який має дачу неподалік. Каже: "Чому мені під хату кидаєте? Собі треба було на подвір’ї накидати!"

Так постояли, посперечалися з ними. Як наслідок, дядьки завантажили сміття назад і вивезли десь. Куди саме – не знаю. Проте маю підозри, що не дуже далеко від того місця.

Ті, хто там відпочиває, – не кращі. З чим прийшли, те і залишили. Звісно, це чудове місце для відпочинку. Але якщо відпочиваєте, то прибирайте після себе. Там навіть табличку вже почепили: "Люди, схаменіться! Природа вам цього не пробачить". Але ефекту від того мало.

Дуже хотілося би привернути увагу небайдужих, щоб організувати там прибирання.

Чоловік закликає усіх небайдужих долучитися до прибирання гори. Проте щоб прибирання не перетворилося на показуху, просить не звертатися з цього приводу представникам політичних сил. Контактну інформацію Сергія можна отримати в редакції "МБ".

Ще одне місце, звідки відкривається панорама міста, є неподалік вулиці Орловської біля кар’єру цегельного заводу. Там трохи чистіше, ніж на "горі кохання". Як розповіли у відділі з питань благоустрою, санітарії та екології Першотравневої райради, облаштовувати там оглядовий майданчик поки що не планують.

Більш-менш прибраний лише оглядовий майданчик на горі Гарбуз біля парку Федьковича за резиденцією ЧНУ. Хоча й там взимку доводилося бачити чимало сміття.

Якщо завдяки звичайним чернівчанам та місцевим чиновникам привабливість міста розвиватиметься такими темпами, то очікувати потоку закордонних та вітчизняних туристів найближчим часом не варто. Як і притоку коштів до дірявої міської скарбниці.
Михайло Салітра