«Коляда навертає до церкви та віри»

Різдво не обходиться без коляди. І хоча цій традиції вже сотні років, її й досі дотримуються. Із задоволенням колядують і в селі, і в місті.
Щоб відчути різдвяний настрій, можна запросити додому церковний хор – прийдуть із вертепом та дзвінкими колядками. Для цього слід заздалегідь зв’язатися з керівником музичного колективу або прийти до церкви і записатися на різдвяну коляду. Як розповіли у Соборі Успіння Пресвятої Богородиці, записатися можна у будь-який час. Церковний хор прийде, навіть якщо ви живете на околиці міста. Пояснили також, що гроші, які дають колядникам, йдуть на Божу справу – на будівництво Патріаршого собору в Києві.

Ходили і до ректора, і до директорів підприємств

Запрошувати додому колядників, які професійно виконають колядки у різдвяні дні, у Чернівцях стало модно на початку 1990-х. "Колядували й у ректора університету, й у керівників підприємств, і на Клокучці, і на Роші", – пригадує ті роки засновник хору "Гомін Буковини" Святослав Мельничук.

– Пригадую, ректор університету Костишин аж просльозився, коли ми заспівали колядки, – розповідає пан Святослав. – Були ми і в Олега Панчука. У хорі мали спеціального "агента", який попередньо узгоджував, коли хор прийде колядувати.

Колядували до 02.00-03.00. Господарі обов’язково запрошували до столу, щоб почастувати. Але у мене була дисципліна: максимум двічі за вечір сідали до столу. Просили вибачення у господарів, але відмовлялися.

Дуже душевно приймали господарі на Клокучці, на Роші... Люди давали колядникам такі гроші, що я аж дивувався – по 50, 100, а то й по 200 гривень. А були такі представники інтелігенції, які лише шампанським частували і солодощами. Бо не знають народної традиції, що колядники отримані гроші віддають церкві та на просвіту. Собі залишали лише невелику частину: 9 січня у Народному домі накривали стіл, влаштовували вечір колядок та танців.

Діти обов’язково робили вертеп

Святослав Мельничук каже, що коляда – дуже важлива народна традиція, адже навертає людей до церкви, до віри.
– На жаль, за роки багато втрачено, – каже Святослав Мельничук. – Наприклад, колись у Кадубівцях Заставнівського району, звідки я родом, діти ходили колядувати обов’язково з вертепом – були там і янголятка, і пастушки, і троє царів...

І цей вертеп четверо колядників повертали під вікном, коли співали. Давали маленьким колядникам гроші, хто не мав – горіхи, пряники. Все це вони складали у торбинки і потім ділили. Четверо діток, які колядували з вертепом, вже знали, хто гроші дає, і насамперед йшли до них. Спочатку йшли до священика, директора школи, вчителів, дяка.

7, 8 січня колядувати йшли вже парубки. Заходили у всі хати. Якщо у когось не колядували – ображалися, особливо дівчата.
"Колядувати модно"
Дотримуватися на Різдво давніх українських традицій модно. У цьому переконані учениці дев’ятого класу Чернівецької гімназії №5. Щороку дівчатка збираються своїми компаніями і йдуть колядувати до рідних, сусідів, друзів, вчителів. Ті радісно їх приймають і дають за коляду солодощі, пригощають стравами, а то й грошима розраховуються.

Щоб господарі помешкання залишилися задоволеними колядою, перед Різдвом дівчата репетирують пісні. Нещодавно у класі вони розучили кілька нових колядок. Нині у репертуарі школярок "Щедрий вечір", "Нова радість стала", "Добрий вечір тобі", "У Вифлеємі", "Ой, та сивая зозуленька…"

За вечір дівчата обходять приблизно 30 помешкань. Тож зрозуміло, доки обійдуть усіх, то й наспіваються до хрипоти, і кишені наб’ють солодощами та копійками. Але дівчата зізнаються: не заради солодощів та грошей колядують.

– Коляда для нас – це задоволення, – запевняє дев’яти­класниця Алла ВАСЮК. – Ми даруємо радість іншим і самі радіємо. На свята люди стають добрішими, у них гарний настрій, тож нас завжди приязно приймають. Головне – співати від душі.

– І навіть якщо вам здається, що у вас немає голосу, це не так важливо, – переконана Юлія БОГДАНОВСЬКА. – Щирі емоції – ось головне.
Також у гімназії існує традиція: щороку учні 11 класу колядують вдома у вчителів. Намагаються не оминути нікого, незалежно від того, в якому районі міста живе вчитель. Саме в такі моменти, кажуть школярі, можна більше зрозуміти вчителя, побачити його у звичайній обстановці, а не лише біля дошки у класі. На наколядовані гроші учні зазвичай купують якусь потрібну річ і віддають до інтернатів. Попередній випускний клас, наприклад, придбав принтер і подарував його інтернату №4 у Чернівцях. Нинішні одинадцятикласники обіцяють: не стане винятком і цей рік. 
Юлія Боднарюк,
Галина МАРКІВ

Про Різдво
 Головний ритуал різдвяних свят – родинна вечеря на Святвечір. Вона присвячується душам померлих родичів, які, за народними віруваннями, приходять на цю "тайну вечерю".
  Різдвяне меню складається з 12 страв. Обов’язково варять кутю, яку підсолоджують медом, додають горіхи та перетертий мак. Обов’язковими є гриби та узвар із сухофруктів. До традиційних страв також належать колочена квасоля, варені боби, вареники з капустою та з картоплею, смажена риба, оселедець. Не обходиться різдвяна вечеря і без пісних голубців. Ще на стіл кладуть салат із буряку з грибами, а хороші господині можуть почастувати свою родину пампушками з вишневою начинкою.
 Якщо на Святвечір чи Різдво хтось посвариться чи заговорить недобрим тоном – буде у родині колотнеча весь рік.
 У ці дні нікому нічого не позичають, бо буде везіння з хати втікати.