На честь воїнів-афганців у Чернівцях назвали п’ять вулиць

25 років від дня заснування відзначає у грудні цього року Чернівецька міська організація Української Спілки ветеранів Афганістану. Вперше хлопці, які брали участь у бойових діях в Афганістані, зібралися 26 грудня 1986 року в Будинку культури заводу "Гравітон". Тоді їх було 43. Нині спілка налічує 332 членів. А усього у місті проживають понад півтисячі учасників бойових дій.

"Певний час нас боялися"

– Раніше спілка називалася військово-патріотичне об’єднання "Обов’язок", – розповідає Олександр ДЕДЕЛА, член правління Чернівецької міської організації Української Спілки ветеранів Афганістану. – Спочатку було зібрання учасників бойових дій Першотравневого району. 1986 року хлопці у всій Україні почали гуртуватися. Щоб ми не пішли на вулиці, у банди, нас почали організовувати в об’єднання. На першому зібранні було 43 осіб. Щовівторка проводили збори, на які приходили до 100 осіб. Щороку організація поповнювалася. Хлопці поверталися з армії і вливалися у наші ряди. Коли створили Українську Спілку ветеранів Афганістану, вирішили перереєструвати об’єднання у Чернівецьку міську організацію УСВА.

Військово-патріотичне об’єднання "Обов’язок" 1988 року зареєстрували у міській раді. Влада тоді виділяла кошти на оплату приміщення на вулиці Шевченка, 34. Також вдалося відкрити музей.

Хлопці почали збиратися ще 1984 року на всесоюзні свята: на Перше травня, День перемоги дев’ятого травня, 23 лютого, 7 листопада.

– Після параду приходили на Центральну площу біля фонтанів, – продовжує пан Олександр. – Від 12.00 до 13.00 збиралися і їхали на кладовище, де провідували хлопців. Коли когось привозили, йшли ховати.

Коли створювали організацію, атмосфера, кажуть ветерани, була така, що "мама не горюй".

– Певний час нас боялися – десь до кінця 1980-х років. Потім почали про нас забувати, – пригадують ветерани. – А 20 вересня цього року ми нагадали про себе, коли вийшли на акції протесту під стіни Верховної Ради захищати свої права. Від міської організації мітингували 20 осіб. Їхали власним транспортом.

З 19 родин залишилось тільки 10 сімей ветеранів

Серед своїх основних досягнень воїни-афганці називають участь у Першому зльоті воїнів запасу в Ашхабаді (Туркменістан), встановлення пам’ятника на могилі Героя Радянського Союзу Володимира Задорожного у Каунасі (Литва), перейменування вулиць та встановлення меморіальних дощок на честь воїнів-інтернаціоналістів у Чернівцях.

– Спілка ветеранів брала участь у Першому зльоті воїнів запасу в Ашхабаді 1987 року. Делегацію від міської організації представляли четверо осіб, від обласної – десятеро. Це був перший і останній всесоюзний зліт воїнів запасу, – пригадує Олександр Дедела. – 1988 року з’їздили у місто Каунас на могилу Героя Радянського Союзу Володимира Задорожного. У Каунасі жила його дружина. А мати Володимира мешкала у Чернівцях на проспекті Незалежності. Коли приїхали на могилу, побачили, що вона вже як три роки у запустінні. Тоді підняли галас на рівні ЦК Комсомолу України, а наступного року на могилі вже стояв пам’ятник із граніту.

1989 року п’ять вулиць у місті Чернівці перейменували на честь чернівчан, які загинули в Афганістані. На будинках, де проживали афганці, встановили дев’ять меморіальних дощок. А у травні 1999 року афганці у Чернівцях на проспекті Незалежності домоглися встановлення пам’ятника загиблим воїнам.

– Довго боролися за цей пам’ятник, – кажуть у міській організації. – В Афганістані загинули 19 чернівецьких хлопців. Сьогодні у Чернівцях із 19 родин залишилось тільки 10 сімей ветеранів Афганістану.

Основними проблемами для ветеранів нині залишаються забезпечення житлом, соціальне та медичне забезпечення, а також працевлаштування.

– Житло як тоді, так і нині – основна проблема, – каже Михайло КОЛОМІЄЦЬ, голова Чернівецької міської організації Української Спілки ветеранів Афганістану. – Якщо раніше хоча б гуртожитком забезпечували, то нині взагалі нічого не дають. Дехто досі з 1986 року стоїть у черзі на житло. 30 афганців досі нічого не отримали. Наприкінці 1990-х років у черзі було до 170 осіб. Сьогодні у квартирній черзі перебувають понад 120 афганців.
Ольга ГНІДАН

Вулиці, які перейменували у Чернівцях:
 вул. Трудова – на вулицю Гречаного В. В.;
 вул. Кропивнянська – на вулицю Гараса В.;
 вул. Зоряна – на вулицю Ткачука П. М.;
 пр. Садовий – на проспект Беседи А. С.;
 проспект Чагорський – на пр. Чуляка М. П.

Довідка

Рішення про введення радянських військ до Афганістану ухвалили 12 грудня 1979 року на засіданні Політбюро ЦК КПРС. Офіційна мета – запобігання загрозі іноземного військового втручання.
У конфлікті брали участь збройні сили уряду Демократичної Республіки Афганістан (ДРА) з одного боку й озброєна опозиція (моджахеди, або "душмани") – з іншого. Боролися за цілковитий політичний контроль над територією Афганістану.
25 грудня 1979 року почалося введення радянських військ у Афганістан. Афганська війна продовжувалася з 25 грудня 1979 року до 15 лютого 1989 року, тобто 3340 днів.

Етапи

 Грудень 1979 – лютий 1980 р. Введення радянських військ до Афганістану, розміщення їх у гарнізонах, організація охорони пунктів дислокації і різних об’єктів.

 Березень 1980 – квітень 1985 р. Ведення активних бойових дій, зокрема широкомасштабних, спільно з афганськими з’єднаннями і частинами. Робота з реорганізації і зміцнення озброєних сил ДРА.

 Травень 1985– грудень 1986 р. Перехід від активних бойових дій переважно до підтримки дій афганських військ радянською авіацією, артилерією і саперними підрозділами. Підрозділи спецпризначення боролися за припинення доставки зброї і боєприпасів із-за кордону. Відбулося виведення 6 радянських полків на батьківщину.

 Січень 1987 – лютий 1989 р. Участь радянських військ у проведенні афганським керівництвом політики національного примирення. Продовження підтримки бойової діяльності афганських військ. Повне виведення радянських військ.
За уточненими даними, всього у війні радянська армія втратила 14 тисяч 427 осіб, КДБ – 576 осіб, МВС – 28 осіб – загиблі і зниклі безвісти. Поранення і контузії отримали понад 53 тисяч чоловік.

За оцінками незалежних дослідників, втрати радянської армії склали до 140 тисяч убитими та до 350 тисяч пораненими.
Через горнило радянсько-афганської війни пройшло понад 160 тисяч українців. Із них 3 тисячі 360 загинули, в тому числі 60 вважають зниклими безвісти або тими, які потрапили в полон.

Поранення отримали понад 8 тисяч українців, з них 4 тисячі 687 повернулися додому інвалідами.
На Буковині через війну пройшли понад дві тисячі осіб. 56 із них загинули.