Майже кожен лікар міської станції швидкої медичної допомоги може розповісти випадок, коли доводилося оборонятися від п’яних чи собак.

Лікар виїзної бригади Олександр Кошарич про деяких пацієнтів згадує досить емоційно.

– Влітку виїжджав на виклик на Рошу на вулицю Тімірязєва. Диспетчери попередили, що "швидку" викликав чоловік напідпитку, – розповідає Олександр Миколайович. – У будинку зустрів чоловік, який одразу почав сваритися. Ми надали допомогу його хворій матері. Коли вийшли з будинку медсестра і фельдшер, чоловік перегородив мені дорогу і почав погрожувати вбивством. Довелося викликати міліцію. Я поїхав з міліціонерами, оформив протокол про напад на працівників швидкої допомоги. А наступного дня той чоловік ще й поскаржився на мене, мовляв, я ображав його. Потім з’ясувалося, що він періодично тероризує лікарів і погрожує їх вбити. Пам’ятаю й виклик на провулок Герцаївський. Надавали допомогу жінці. Щойно почав вимірювати тиск, вона зірвала манжет і вдарила мене по голові апаратом для вимірювання тиску.
Лікар Сіцілія Акентьєва працює у швидкій допомозі майже 30 років. Каже, що за цей час навчилася ставитися до агресивних пацієнтів спокійно.

– Ніколи не забуду виклик із вулиці Полєтаєва, – каже Сіцілія Францівна. – У чоловіка був епілептичний напад. Попросила табуретку. Донька відповіла: "Ви можете і постояти – невеликі пани". Я лише відповіла: "Якщо ми прийшли у конюшню, будемо стоячи обслуговувати худобу". Знаю випадки, коли б’ють лікарів. Якщо до агресивного чи п’яного хворого приїжджає лікар-чоловік, він може постояти за себе, а ось лікарі-жінки іноді змушені втікати. У моїй бригаді є правило, що у жодному разі не можна сваритися, тому що агресія призводить до агресії.

Серйозна проблема для лікарів – собаки у будинках і квартирах хворих. Лікарі розповідають, що собаки і одяг розривали, і за ноги кусали.

– Якось приїхали на виклик. У людей була велика собака, попросили її зачинити. Ми ще не вийшли з подвір’я, як собаку вже випустили. Довелося втікати, – пригадує старший лікар зміни Богдан Головацький.

Розповідаючи про свої пригоди, лікарі зазначають, що іноді ставлення людей до них вражає.

– Були випадки, коли лікарів звинувачували у крадіжці, – каже старший лікар зміни Зінаїда Маханець. – Речі потім знаходяться. Але найприкріше те, що звинувачують швидко, а ось повідомити, що речі знайшлися і попросити вибачення ніхто не може.

Щоби лікарі швидкої допомоги могли захиститися, колись мали намір видавати їм газові балончики. Але цього так і не зробили, тож нині основний захист медиків – це службова мобілка, за якою викликають міліцію. Але незважаючи на екстремальні ситуації, лікарі швидкої допомоги зізнаються, що свою роботу люблять. Кажуть, тримає на ній те, що є можливість допомогти людям і це пом’якшує всі негаразди. 
Людмила ОСАДЧУК