Колись належність до сильної зграї забезпечувала людині життя і продовження роду. Той хто був при пам’яті у дев’яності, міг бачити чи пережити те, як це приблизно було у первісні часи. Етологи мали втіху подібну до втіхи натураліста у амазонських джунглях, що робить нотатки і замальовки про небачених раніше тварин. У тих нотатках могло бути і таке:
"… на цьому прикладі, ми бачимо сильну подібність зграйної поведінки самців і самиць людей до пацюків, у відомих дослідженнях середини минулого століття: альфа–самці вирішують куди стаду іти, що робити, і які блага альфи споживатимуть сьогодні. Ціною власного життя захищають право "рєшать" від інших претендентів. Бета особини роблять те, що всі, бо "як би чого не вийшло". Гамма, закльовані всіма, шукають як би собі зробити окреме стадо, поки їх не пустили "в розхід" або тихо збоку мріє, коли ж альфа здохне чи вдавиться. Всю силу і первісну красу цих процесів натураліст може спостерігати у переповненому садочку, особливо якщо годинку – другу не будуть втручатися в діяльність дітей вихователі (25$, не забути віддати Васі). Хитросплетіння внутрігрупової та між групової боротьби переплітаються так, що хай Бог милує. Тоді обов’язково знайдеться якийсь дебелий Дмитрик, що позабирає котлетки, а Машку, що показувала вчора язики і крутила дулі, будуть сіпати за коси всією групою, навіть вчорашні приятелі по грі (мабуть її приятелів не пустили в садочок). Трохи допитливіші тихо граються чи то сірниками, чи то "спичками" біля штори …"
Цивілізація додала барви і різноманітності цьому явищу, і треба визнати ці барви хоч і бувають токсичними, але не такими смертельними, як колись. Колись було більше страху. Зараз більше сорому. Та все ж головне залишилось - ми тримаємось купи, хоч як би погано в цій купі не пахло. То що робити тому, хто при пам’яті зараз? Все просто. Не залишайте дітей напризволяще. Будьте присутні.
