Ось такі спогади з мого життя наштовхнули мене написати ці роздуми. Колись я мала неприємний інцидент: у мене не було іншого виходу, лише як вирішувати побутові проблеми з сусідами через суд. Адже мирним шляхом ми не могли дійти згоди роками. Адвокат сказав, що моя справа безпрограшна, але усвідомивши, яких матеріальних витрат, бюрократичної тяганини, часу та нервів вона потребує, я вирішила відступитися. Словом, збиралася я довго… А ще більше сердилася через свої вагання та розмірковувала над масштабними питаннями, зокрема: чому завжди знаходиться безліч причин та винних у тому, що ми не розпочинаємо ремонт, не можемо покинути палити, живемо з людиною, яку давно не кохаємо? Гадаю, одна з причин цього – страх перед змінами, страх втратити звичний розклад життя, страх, що якщо ми почнемо робити серйозні кроки, наслідком яких є незворотні зміни, нам може бути гірше, ніж сьогодні (нам буде холодніше, сумніше, самотніше, бідніше, голодніше, у нас залишиться менше часу на себе, і нам буде не так приємно і не так цікаво – це майже всі основні страхи звичайної людини). Ми припиняємо вірити в себе, у свої сили та знання, вигадуємо, що риси нашого характеру чи інші чинники роблять неможливими здійснити кроки щодо змін на краще. Загалом погоджуємося "варитися" й надалі у своїх побутових проблемах.
Потім я неодноразово стикалася з подібними ваганнями і серед своїх клієнтів, і серед знайомих. Порозмірковувавши, я прослідкувала певну психологічну ланку, за якої людина може пригальмовувати вирішення ситуації. Найнеприємніше – розуміння, що з майбутніми змінами порушиться темп та стиль звичного життя. Адже запорука дорослого та усвідомленого життя – стабільність, яку людина будує та досягає роками. Ця стабільність виявляється в тому, що ми облаштовуємо місце проживання, створюємо власний режим та темп життя, а також обираємо кохану людину для спільних планів на майбутнє, цінуємо та намагаємось не втрачати улюблених друзів або робоче місце... Ось умовна картинка того, до чого прагне більшість із нас. До сталого та стабільного життя людина звикає швидко, це можуть бути сімейні та побутові дрібниці і традиції, колеги, рідні, друзі, сусіди… Але життя не є безхмарним, неприємностей та конфліктів не уникнути нікому. І тут вже постає інше питання: як ми поводимось у ситуаціях, коли нашому добробуту щось заважає?
