Перша дитяча жіночність або просто розуміння, що я виросту такою саме жінкою як моя мама (відносно статтєвої приналежності) виникла в мене приблизно роки в три. Я намагалася наслідувати маму. Це відбувалося через розмальовування себе її помадами, носінням взуття на підборах, фарбуванням нігтів лаком і т.д. Це досить туманні спогади, з яких більше пригадуються мамині сварки та витирання помад та лаків…
Більше спогадів про шкільний вік. Чітко пам’ятаю біль та образу від першої зради подруги та донесених до мене пліток. За що ми тоді конкурували? Яким дитячим та досить непростим шляхом ми самостверджувалися та розквітали? Конкурували, мабуть, за дружбу… Звичайно, кожна з нас межувалася між цінностями виховання в своїй родині та між цінностями, які панували в класі або школі. Найпоширенішою темою для конкуренції були, звичайно ж, хлопці (чоловіча увага – найперше через що жінка розквітає і квітне далі). Було щось на кшталт "Подруга подкинула проблем", що співав гурт "2 самолёта", тільки значно м’якіше. Потім зовнішній вигляд (речі, зачіска, стан шкіри, через який хвилюється багато підлітків). Останнєю яскравою темою конкуренції було два аспекти: або матеріальний стан батьків, або успіхи в навчанні. Але в кожному суспільстві мало бути місце і чомусь іншому. Отак, ображаючи одна одну, школярки формують перші досить важкі та серйозні комплекси.
Висновок роблю такий: діти майже завжди народ досить жорстокий, і зараз, будучи дорослою людиною, ніколи б не наважилась сказати конкурентці такі неприємні та образливі слова, як тоді, у шкільному віці.
Про дорослу конкуренцію писати складніше, тому що всіх розкидало кого куди: хто конкурує з мамою на кухні, хто вже зі свекрухою, хто конкурує вже зі своєю дорослою донькою, деякі з нас конкурують на роботі між собою і чоловічою половиною колективу. Завжди присутня конкуренція з чоловіками, це азартно та актуально у всі часи… Через доведення своєї першості на тому чи іншому терені ми самостверджуємось як ЖІНКИ.
Точно розумію, що в конкуренції добре усвідомлювати власні сильні та слабкі сторони, а також слабкі та сильні позиції своєї суперниці. Добре було б чітко уявляти за що саме ти конкуруєш, та які можуть бути наслідки (хоча в азартній гонці за першістю важко думати про наслідки).
Особисто я шаную співпрацю між жінками та дружню конкуренцію, це коли є повага до своєї суперниці, коли ти її не ображаєш та не завдаєш болю, коли ти шануєш її як жінку, в якої дечому можна навчитися. Коли конкурентці можна дати визнання, не втративши при цьому і своєї гідності та цінності. Мабуть це і є жіноча "міфічна" дружба. Але, як завжди, в кожної з нас складається по-різному.
