Свій темп

В наш час, зрештою, певно як і завжди, на кожному кроці можна прочитати чи почути лозунги й цитати, що стосуються того як варто чи як правильно жити. До прикладу : "Живи кожний день так, наче він останній", "Візьми від життя все", "Живи кожну хвилину на повну!"
Я пропоную трішки заглибитись і дослідити що ж відбувається з людиною, коли вона "озброюється" подібними висловами і починає активно втілювати їх у життя.

Видається, що модель життя в цілому описати не вийде, та давайте розглянемо бодай кілька аспектів. Наприклад, пошук і вживання їжі. Так вже сталося в природі, що для того аби жити потрібно їсти. Але, якимось чином, наш організм налаштований так, що їсти потрібно більш – менш визначену кількість їжі, в більш – менш визначений час. І от, завдяки науково – технічному прогресу, людина може їсти будь-де і будь-що. Більше не треба цілий день полювати заради вечері…

А тепер уявіть собі, що їсти треба так, наче це останній прийом їжі і все. Маю певні сумніви, що саме в цей раз ви спробуєте роздільне харчування… Або офіціант у ресторані намагатиметься вмовити вас "взяти від їжі все"… Це тоді як? – Їжу по кільканадцять кіл їсти? =)) Чи кожну порцію на повну! – вельми обачно доведеться порції формувати…

Я усе це веду до того, що подібні вказівки закидають людину до крайнощів. І якщо я справді спробую так робити, то ризикую потрапити до численних пасток – не жити життя, а виконувати якісь нормативи (часто не мною придумані), не дожити до "фінішу" (а в таких ситуаціях фінішу нема), цікаво й те, що підхід до події як до останньої, автоматично заперечує настання нової такої події; зрештою просто втратити дружні і теплі стосунки на славу певному способу життя.

Звідки беруться подібні заклики? (якщо ви придивитесь уважніше, то помітите як глибоко ними просочена реклама та молодіжна культура). Я думаю, беруться вони з іншої крайнощі. А це означає, що людина геть не вживає їжі. І тоді відчуття голоду зовсім нестерпне. Таке, що й землю б гриз =)
От і гойдається сучасна людина, від запаморочливого голоду, до болісного переїдання. Від абсолютної безвідповідальності і непричетності до власного життя до надважливого ставлення до дрібниць.

Поміж іншим, на увагу заслуговує і швидкість життя, чи краще сказати швидкість проживання. Ви коли не-будь їхали автомобілем на великій швидкості? Тоді зливаються навколишні пейзажі в одну мало диференційовану палітру, при спогляданні якої швидко стомлюються очі. Таким чином, прожити все й одразу, означає так нічого і не помітити. Ані барв, ані почуттів, лише кінцевий результат. Отже, потреба не задовольняється і нещасна людина починає все спочатку. Такий собі біг по колу – інша форма "успішного" життя. Є тут іще один важливий нюанс. В принципі, короткочасна вигода і задоволення – це просто необхідні речі. Це маленькі кроки, якими людина просувається вперед в житті. Так звана, короткострокова перспектива. Але біда, якщо є тільки така перспектива. Тоді немає речей тривалих, зокрема – стосунків. Стосунки ж як борщ, чим триваліші, тим смачніші =)) А якщо ви за одну мить візьмете від життя усе, то про друзів і коханих можете забути.

І добре було б, якби в цей момент хтось впізнав себе і в цьому місці перервав читання. Адже одного разу над такою людиною вже було здійснено насилля і вона жила за якимось завчасно складеним сценарієм.
Проте якщо Ви все ж таки читаєте далі, то я раджу не слухати огидні "попсові вигуки", а дослухатись до надзвичайно тонкої і прекрасної музики, що лунає всередині кожного з вас! Найбільше задоволення приносить аж ніяк не біг на довгі чи короткі дистанції, на швидкі чи повільні. Я отримую найбільшу насолоду, коли біжу… у своєму темпі!