Ще в першій половині 1930-х років на місці нинішнього Будинку офіцерів виблискував льодовий майданчик, на якому чернівчани вправлялися у фігурному катанні.
Будівлю Румунського національного палацу (так до війни називався Будинок офіцерів) споруджували десять років і відкрили у 1937-му.
Через його масивність довелося переробити всю тодішню площу Васіле Александрі (зараз Театральна). Її заглибили на два метри. В утвореному партері розбили сквер, а на схилах заклали газон і висадили кущі.
– Будівля Румунського національного палацу, під яку реконструювали всю нинішню Театральну площу, на фоні інших споруд була насправді дуже масивною, – розповів доктор історичних наук, професор ЧНУ Михайло Чучко. – Будинок зведено у рідкісному для Чернівців стилі конструктивізму. Зверху на споруді височіли герби різних земель Румунії. Серед них був і герб із золотими левами на синьому фоні – герб Буковини (тоді Сучавського повіту).
За першим проєктом будинок мав бути скляним. Спеціальне нічне освітлення повинно було створювати ефект, нібито будівля складається з двох масивних сяючих кубів. Та цей задум залишився лише на папері. Бокове приміщення Румунський національний палац здавав в оренду банкові.
Із розповіді чернівецького журналіста Юрія Чорнея, будинок є дуже складною спорудою, має шість наземних і чотири підземні поверхи. На найнижчому підземному поверсі була котельня. Спочатку вона працювала на вугіллі, а згодом, вже за радянських часів, її переобладнали під мазут. Третій підземний поверх – це басейн, з якого брали воду для будинку, коли її не було у місті. Запасу води вистачало на дві доби. Другий і перший підземні поверхи використовували для господарських потреб.
Стіни будинку збудовані з найміцнішого залізобетону, в який не можна було забити цвях. Усі комунікації теж були заховані у стіни. Водопровідні крани, батареї опалення просто підключалися до виводів зі стіни. Ванні кімнати були обладнані спеціальними водостоками, які виводили воду прихованими трубами у невідомому напрямку. Зараз усе це зацементовано, бо ніхто не знає, як працювала та система. Жодного дроту чи труби, які би пролягали по поверхні стіни, у будинку не було .На даху була оглядова тераса, з якої проглядалося все місто.
Для миття вікон не потрібно було навіть ставати на підвіконня або висовуватися з вікна. Віконні рами, які замикалися спеціальними защіпками, відчинялися в середину приміщення, роз’єднати і зібрати їх могла навіть дитина. Щоправда зовнішні штори-жалюзі, які збиралися шкіряними ременями, в другій половині 40-х років вже не працювали.
Після вступу у Чернівці 28 червня 1940 року Червоної армії Румунський національний палац передали під різні радянські установи.
Під час Другої світової війни частину приміщень зайняло німецьке командування.
1948 року будівлю отримав у своє користування Чернівецький воєнний гарнізон. Зараз приміщення Будинку офіцерів, яке належить Міністерству оборони, орендують різні комерційні структури.
Підготувала Надія БУДНА
Фото з приватної колекції Едварда Туркевича
Читайте новини "МБ" у Facebook | Telegram | Viber | Instagram
