Відомий австрійський письменник Карл-Еміль Францоз, який кілька років проживав у нашому місті, писав: "Тому, хто прибуває сюди, робиться якось дивно на душі: він раптом знову на Заході, де можна зустріти освіченість, вихованість і білу скатертину".
Головна архітектурна перлина Чернівців – унікальний ансамбль колишньої Резиденції митрополитів Буковини і Далмації, який включений до списку культурної спадщини ЮНЕСКО. Такої честі удостоїлася й університетська церква Трьох святителів. Перший камінь у її фундамент заклав митрополит Євген Гакман у 1867 році. Над оздобленням храму працювали фахівці високого рівня. Ліпні прикраси для 12 капітелей вежі виготовила віденська скульпторка Анна Гофман.
Пензлю Карла Йобста належать темперні розписи з біблійними сюжетами: Різдвом Христовим, Воскресінням, сходженням Святого духа та зображення чотирьох євангелістів. Буковинський маляр Епамінандос Бучевський розмалював інтер’єр церкви декоративними орнаментами. У радянський період культову споруду закрили, встановили тут обчислювальну машину. Керівництву університету вдалося зберегти прекрасні розписи та іконостас від знищення. Зараз у храмі проводять богослужіння студенти-теологи, вінчаються закохані пари.
Миколаївська церква на вулиці Сагайдачного – найстаріша дерев’яна культова споруда Чернівців. Це пам’ятка архітектури національного значення.
Існують легенди, що в ній молилися гетьмани Петро Сагайдачний під час Хотинської війни 1621року та Іван Мазепа після поразки під Полтавою 1709-го. Та нібито в ній відспівували старшого сина Хмельницького Тиміша, за що її називають "козацькою".
Насправді церква була споруджена значно пізніше – приблизно 1748 року боярином Строєскулом. Це хатній тип храму, притаманний Буковині тих часів. Стіни складені з дубових брусів, дах покритий дранкою та увінчаний трьома кованими хрестами. 14 листопада 1992 року у церкві сталася пожежа, яка понищила пам’ятку. Її вдалося відреставрувати та освятити в грудні 1996-го.
Собор Святої Параскеви Сербської є одним із найдавніших у нашому місті. Його будівництво розпочалося у 1844 році. Багато зусиль до зведення церкви доклав тодішній настоятель Андрій Василович, який пожертвував на богоугодну справу власні кошти. Завершити будівництво, яке затягнулося майже на два десятиліття, допоміг Буковинський православний релігійний фонд. Церква була освячена у лютому 1862 року єпископом Євгеном Гакманом. У 1890-му сталася пожежа, від якої постраждали іконостас та настінні розписи. Відновили їх Євген Максимович та Йоганн Післер.
У цьому храмі служба Божа завжди правилася українською мовою. Саме тут у 1864 році місцеві русини відзначали треті роковини смерті Тараса Шевченка. Його прихожанами були Юрій Федькович і Сидір Воробкевич. У 1906 році при храмі заснували Товариство руських православних священників на Буковині, "щоби кожен русин міг в своїй мові служити слова Божого в церкві". Храм діяв до 1962 року. Пізніше тут розміщувалися склад, шаховий клуб. Ще до проголошення незалежності віряни повернули собі будівлю. Церква набула статусу кафедрального собору Чернівецької єпархії ПЦУ.
Римо-католицький костел Воздвиження Всечесного Хреста – перший мурований храм Чернівців. Він ніколи не був зачинений, і тут завжди відбувалися богослужіння. Будувати його розпочали 1787 року за дорученням австрійського цісаря Йосифа ІІ, який до того відвідав Чернівці. Імператор сам визначив місце для нового кам’яного храму та не пожалкував на будівництво грошей. Будівництво костелу затягнулося майже на три десятиліття, оскільки його постійно супроводжували якісь нещастя, зокрема двічі обвалювалася вежа, він горів. Освятили його 29 липня 1814 року.
Прототипом храму є костел в Римі. Фрескові розписи на стінах і стелі заповнені стилізованими квітковими мотивами, що символізують вічне дерево життя. Вражають сім неоготичних вівтарів, а також орган, який ще в 70-х роках ХІХ століття здобув дві медалі у Відні та Парижі, як найкращий за тембром звучання в Європі. Спеціально для цісаря спорудили трон, де він сидів під час богослужіння. На зовнішній бічній стіні зберігся найстаріший на Західній Україні сонячний годинник, який показує віденський час. Ще один годинник встановили на вежі. Прихожанами костелу були урядовці, професори, юристи та багато шанованих мешканців міста. Служба Божа тут проводиться польською та українською мовами, її супроводжує гра на органі. У цьому костелі молився син останнього імператора Отто фон Габсбург.
Кафедральний собор Успіння Пресвятої Богородиці на вулиці Руській – перша на Буковині греко-католицька церква, якій понад 200 років. Заможний буковинський боярин Тадей Туркул подарував земельну ділянку та пожертвував значні кошти на будівництво. В Італії замовили іконостас і два вівтарі. Згодом храм перебудували за проєктом Володимира Залозецького. При ньому заснували братство Святого апостола Тадея та перше жіноче товариство Буковини "Мироносиці". Сюди декілька разів навідувався митрополит Андрей Шептицький. Парафіянами були професор Степан Смаль-Стоцький, письменниці Ольга Кобилянська та Ірина Вільде.
У 1961 році церкву зачинили, перетворивши її на склад. Відкрили її у 1991-му. Священники та віряни власними силами відновили храм. У вересні 2017 року була створена Чернівецька єпархія УГКЦ, яку очолив єпископ Йосафат Мощич, а собор набув статусу кафедрального. Тут двічі проводив богослужіння глава УГКЦ Святослав. Святинею собору є чудотворна ікона Чернівецької Божої Матері "Надія безнадійним". Молитва перед нею дарує щастя материнства.
Свято-Духівський кафедральний собор, який передали ПЦУ, споруджено у стилі італійського Ренесансу. Його будівництво затягнулося на 20 років. Перший камінь у фундамент заклали в липні 1844-го. Будівництво велося під наглядом крайового інженера А. Маріна та віденського архітектора А. Рьолля. 1860 року за проєктом архітектора Главки було перебудовано фасад храму. Проте внутрішні оздоблювальні роботи тривали аж до кінця століття. Так, ще у у 1892- 1896 роках група художників з Відня на чолі з Карлом Йобстом вела настінні розписи. Матеріали – цеглу, вапно, білий камінь, керамічну плитку – виготовляли або добували на Буковині. Також залучали місцевих майстрів. Витрати на будівництво склали близько 200 тисяч флоринів.
Храм вражає своїми розмірами: довжина 56 метрів, найбільша ширина – 30, висота – 46. Тут може вміститися майже чотири тисячі прихожан. Відкриття собору відбулося 4 липня 1864 року. Його освятив єпископ Євген Гакман, який став першим буковинським митрополитом. Колись за кафедральними годинниками чернівчани звіряли свої дзигарки. За радянських часів у храмі знаходилася художня галерея.
Проєкт Вірменської церкви розробив відомий чеський архітектор Йозеф Главка, який був автором архітектурного комплексу Резиденції буковинських митрополитів. Її будівництво завершилося у жовтні 1875 року. Його оцінювали у 70 тисяч флоринів. Зокрема, дві тисячі флоринів надав цісар Франц Йосиф, а 500 флоринів пожертвувала цісарева Августа. Біля входу стояли дві скульптури із пісковику – святих апостолів Петра і Павла.
Вірменська церква діяла до приходу радянської влади. Потім її перетворили на склад. Сторож забрав скульптури святих і встановив їх на могилі своєї дружини. Згодом їх повернули на місце біля церкви. У 1986 році приміщення передали філармонії під зал органної музики.
Свято-Миколаївська церква на вулиці Руській дивує незвичайними крученими куполами. Вона збудована за зразком одного із шедеврів румунського середньовічного зодчества – Успенського собору в місті Куртя-де-Арджеш, де знайшли свій останній спочинок румунські королі. Основні роботи проводила місцева фірма "Граніт". Дах покрили кольоровою черепицею за малюнком народного орнаменту. Іконостас виготовили у Бухаресті, німби святих позолочені. З Трансільванії привезли два дзвони, які важили 948 та 592 кілограми.
Церкву освятили 6 грудня 1939 року. Навіть у радянський період тут інколи не переривалося богослужіння. Всередині зберігся самобутній інтер’єр буковинської церкви першої половини XX століття, зокрема старовинний іконостас. Також вціліли вітражі під банями, ікони та інше церковне начиння.
Автором проєкту єзуїтського костелу Найсвятішого серця Ісуса був найвідоміший зодчий Чернівців, директор промислової школи Йозеф Ляйцнер. Земельну ділянку на тодішній площі Фердинанда місто пожертвувало церковній громаді безкоштовно. У червні 1891 року було закладено наріжний камінь під майбутній костел. Будівництво обійшлося в 175 тисяч флоринів. Гроші збирали по всьому світу. З Еденбурга (Німеччина) привезли три дзвони. Найбільший, що важив 20 центнерів, називався "Серце Господа Ісуса". Орган, який встановили в костелі, коштував п’ять тисяч флоринів.
Восени 1894 року храм освятили. Богослужіння правили трьома мовами: польською, українською та німецькою. Наприкінці 1950-х костел закрили. Тут розмістили обласний архів. Знищили красиві нижні вітражі на вікнах, розікрали церковне начиння. Зникли дзвони та унікальний годинник із вежі, який сповіщав час на чотири сторони світу. Орган, який вважали одним із кращих у Східній Європі, викинули на подвір’я. За переказами, один зі сторожів зробив з трубочок огорожу навколо своєї сільської садиби. У 2010 році архів вивезли, а костел передали церковній громаді. Він поступово відновлюється, тут проводять богослужіння.
Підготувала Надія БУДНА
Використано матеріали з книг "Історичні вулиці, будинки та видатні особистості" (Ігор Мальник, Леся Щербанюк, Олег Любківський), "Чернівці. Документальні нариси з історії вулиць і площ" (Марія Никирса).
Фото з приватної колекції Едварда Туркевича
Читайте новини "МБ" у Facebook | Telegram | Viber | Instagram
