Під час пандемії коронавірусу індивідуальні засоби захисту – маска, рукавички, антисептик – стали звичними речами у повсякденні будь-якої людини. Але були часи, коли їх не використовували навіть під час хірургічних операцій. Лікарі мотивували це тим, що їхні пальці в рукавичках нібито втрачають чутливість, а маски заважають бачити органи пацієнта.
1 березня 1897 року відомий хірург Ян Мікуліч-Радецький уперше під час операції одягнув маску та рукавички. У медицині добре відомі терміни "клітина Мікулича", "тампонада за Мікулічем", "затискач Мікулича", "маска Мікулича". Все це винайшов лікар, який народився і провів свою юність у Чернівцях.
– Андреас Мікуліч фон Радецький був камеральним архітектором, професором Вищої державної промислової школи у Чернівцях. Саме він збудував символ нашого міста – ратушу, – розповіла директорка Муніципальної бібліотеки Леся Щербанюк. – Усім своїм девятьом дітям батько дав вищу освіту. Одна з доньок Емілія стала піаністкою і була вихователькою в дітей графа Потоцького. Дочка Кароліна стала вчителькою музики і співачкою. Та найбільшу славу родині приніс син Йоханн (Іван). Він народився 16 травня 1850 року, закінчив із відзнакою Першу державну цісарсько-королівську гімназію у Чернівцях. У жовтні 1869-го вступив на медичний факультет Віденського університету. Після закінчення навчання працював асистентом клініки Теодора Більрота. Надалі – професор хірургії та директор хірургічної клініки Краківського університету, що стала європейським центром вдосконалення хірургів.
Був обраний почесним членом університетів Вільнюса, Риму, Хельсінкі, Лондона, Нью-Йорка, Відня та інших. Створив кращу в світі хірургічну клініку в Бреславському університеті. Опублікував 146 наукових праць на восьми європейських мовах. Свою національність визначав словами: "Я – хірург". Він винайшов нові операційні техніки та інструменти, запровадив антисептичні методи, які використовують досі.
Як згадували сучасники, Мікуліч був дуже вимогливий до співробітників. Зате до хворих завжди ставився наче близький друг, готовий прийти на допомогу. Убогих та нужденних лікував безкоштовно, часто оплачував їхні витрати.
Коли в січні 1903 року важко захворів митрополит Андрей Шептицький, він велів покликати знаменитого "німецького" хірурга Мікулича-Радецького. Яке ж було здивування митрополита, коли, припавши на коліна, лікар українською мовою попросив у нього благословення.
Здається, немає жодного відомого за його життя розділу хірургії, в якому Мікулич не полишив би щось нове. Його розробками та винаходами досі користуються у всьому світі. Він, зокрема, ввів пластичну операцію стопи, запропонував прийом тампонування при лапаротомії, розробив пілоропластику. Визначив нові хвороби (синдром Мікулича – двобічне симетричне враження слинних і слізних залоз), розробив прийоми кардіопластики, шлунку, прямої та сигмовидної кишки, запровадив інструменти та лікарські засоби (серветки, ватяні рукавиці тощо). Також домігся визнання антисептичної маски й місцевої анестезії. Запропонував власний метод миття рук хірурга перед операцією, удосконалив методи антисептики.
Помер Іван Мікулич-Радецький у 55-річному віці від неоперабельного раку шлунку, який сам у себе діагностував. Похований у Вроцлаві (Польща). Незадовго до смерті він написав професорові Ейсельсбергу: "Розстаюся я з життям без страху, а з відчуттям задоволення; я працював скільки міг, заслужив велике визнання і був дуже щасливим…"
Підготувала Надія БУДНА
Читайте новини "МБ" у Facebook | Telegram | Viber | Instagram
