Колись у Чернівцях було багато льодових майданчиків

Взимку чернівчани каталися на лижах із гори Цецино, ходили на костюмовані бали-маскаради, де танцювали, влаштовували побачення.

"Прив’язували на черевики залізні ковзани"

Костюмовані бал-маскаради проводили в народних домах, зокрема в Українському та Німецькому. Найзаможніша публіка збиралася у Польському народному домі. До цього дійства готувалися заздалегідь: шили сукні та костюми, замовляли коштовності. Тут батьки влаштовували оглядини наречених для доньок. Молоді люди знайомилися, призначали побачення, танцювали і веселилися до світанку. Про один із таких балів писала газета "Czernowitzer Allgemeine Zeitung" (від 10 січня 1912 року). На цей захід запросили представників усіх національностей.



Письменник Георг Дроздовський у своїй книзі "Тоді в Чернівцях і довкола" згадує, як вони із хлопцями каталися взимку на лижах.

"При мінус 20 ми вправлялися в лижному спорті, який тоді ще був у дитячому віці, надто довгі лижі, до того ж довга палиця, за яку ми чіплялися і навколо якої танцювали, і якщо комусь вдавався телемарк, то це вже вважалося величезним досягненням, – писав Дроздовський. – Сніговою ареною тоді нам ще служила толока; лише згодом виявили, що місцева гора Цецино була вершиною у прямому значенні цього слова. Той, хто не терпів лещатарських дощок ні в себе над головою, ні на ногах, прив’язував собі на черевики залізні ковзани, масивні штуки, що закріплювалися спеціальним гвинтом, який називався ключем і своїми зубцями вгризався в обцаси. Досвідченіші поступово переходили на звичні нині ковзани, що є одним цілим із черевиками. А тоді йшли до Грудера, котрий був власником великого плацу, або ж вдовольнялися малим майданчиком за Німецьким домом, на який зі стіни, що за нею знаходилася студентська пивничка армініїв, дивився цісар Йосиф ІІ".



"Наявність пічки з цегли або кахлів"

Катання на ковзанці було улюбленою та досить популярною розвагою для чернівчан. На листівці 1899 року зображені усміхнені, щасливі обличчя ковзанярів на Елізабет-пляц (нинішня Театральна площа). Тут був один із найбільших льодових майданчиків у місті. Він діяв і в румунський період. На ковзанці були буфет із різними наїдками та гардероб для спортсменів.

Ще одна ковзанка знаходилася на території Центрального парку – неподалік нинішнього Літнього театру. За свідченням старожилів, її орендував пан Дворецький. Тут грали у хокей, влаштовували костюмовані бали-маскаради, звучала жива музика.

Льодові майданчики були також у сквері біля школи №23, на території скверу між нинішніми вулицями Лесі Українки та Університетською, у парку Федьковича.

Дозволи на відкриття нових ковзанок видавали спеціальні комісії. Вони вимагали, щоби поряд із майданчиком був обладнаний аптекарський куточок з ношами, бинтами і йодом на випадок травм. Одна з умов – наявність добротної пічки з цегли або кахлю в гардеробі.

В обласному архіві збереглося звернення примарії: "Згідно з протоколом від 22 грудня 1939 року, надаємо дозвіл на діяльність ковзанки на вулиці Університетській – Куза Воде (нині Лесі Українка) на сезон 1939-1940 рр. при наступних умовах: у гардеробі мають бути перегородки з цегли, пічки з цегли або кахлів, у буфеті та касах так само".

На вулиці Олександра Доброго 1937 року облаштували ковзанку "Сіная". Втім, як виявилося, орендар Гросару Аурел не дотримався всіх зобов’язань. Про це свідчать документи: "Адміністративна служба примарії надіслала протокол від 30 грудня 1937 року змішаної комісії про те, що спорудження на ковзанці "Сіная" на вулиці Олександра Доброго несправні, електрична лінія не відповідає техніці безпеки, зал для очікування побудований із пожежонебезпечного матеріалу, сходи до ковзанки – зі старого дерева і руйнуються під тяжкістю, поручні недобре зафіксовані, відсутня аптека для першої медичної допомоги та ноші, порушуються умови роботи ковзанки. У зв’язку з цим комісія зробила висновок, щоб закрити ковзанку до усунення недоліків".

Вхід на ковзанку облаштували з вулиці Української. Підприємець повинен був сплатити кошти за оренду, подбати про міцну огорожу, залишити доріжку без льоду, якою можна пройти, і щоразу перед тим, як пустити відвідувачів, лід мали перевіряти, щоби він був ідеально рівним. Щоб не заважати мешканцям прилеглих будинків, кататися на майданчику дозволяли до 21:00.

Цікаві факти
Влаштовували вечірні катання з музикою

* У 1872 році в Чернівцях заснували спілку ковзанярів.

* У 1896 році спілка ковзанярів збудувала поруч із ковзанкою біля Ботанічного саду дерев’яний павільйон на зразок віденського. Одним із авторів проєкту був відомий чернівецький архітектор Кольбенгайєр. Тут були гардеробні, великий буфет, зали, каса, приміщення для музикантів, балкон для судді. Павільйон опалювався та мав електричне освітлення. На ковзанці влаштовували вечірні катання. Членська картка коштувала п’ять флоринів.

* На зимових балах танцювали танго, вальс, фокстрот, мазурку. Чоловіки повинні були бути у костюмах, а жінки – у вечірніх сукнях і туфлях. Панянки одягали модні на той час сукні з оксамиту, прикрашені витонченим мереживом чи хутром. Хлопці купували букети обраницям, а дівчата своїм кавалерам – дорогі цигарки. Того, хто купив на аукціоні найдорожчий букет, оголошували королем балу. Панянка, яка отримала найбільше вітальних листівок, ставала принцесою балу.

Надія БУДНА
Листівки з приватної колекції Едварда Туркевича

Читайте новини "МБ" у Facebook | Telegram | Viber | Instagram