Колись на Соборній площі полювали на качок, на Центральній ярмаркували, на Театральній продавали зерно та рибу, на Філармонії приймали породіль, на Пресвятої Марії набирали воду з криниці.
Опис міської території та її меж із давніх часів не зберігся до наших днів. Їх відновлювали по окремих уривчастих даних. Відлік брали від першої писемної згадки про Чернівці 1408 року.
У той час, за розповіддю доктора історичних наук, професора ЧНУ Михайла Чучка , наше місто було молдавським селом і концентрувалося довкола митниці біля церкви Святої Параскеви. Потім воно почало розростатися і в середині XV століття стало містечком та центром волості.
Як пише дослідник Раймунд Фрідріх Кайндль, Чернівці належали до числа княжих міст, тобто підпорядковувалися лише князю і не підлягали жодному поміщикові. З грамоти воєводи Радула відомо, що Чернівцям належали деякі пасовища на протилежному березі річки Прут. Втрата цієї території на початку XVII століття сталася після одного судового процесу.
У князівській грамоті 1751 року зазначено, що Гореча знаходиться на міській території. У цій місцевості виник скит, який згодом розвинувся у монастир. До міста належали також передмістя Роша і Клокучка. Таким чином, як писав Кайндль, наприкінці молдавського панування Чернівці охоплювали чималу територію і користувалися статутом міського правління.
У перші роки австрійського панування місто було ще дуже слабо заселене. Земельні ділянки для охочих будуватися роздавали безкоштовно. Приблизно 1787 року на площі Єлизавети (зараз Театральна) знаходилися загони для худоби і росла конюшина. На місці Кафедрального собору було болото, де полювали на качок, і ріс шовковичний сад. А на місці в’язниці на Соборній площі височіла гора, яку називали Чернівецькою. Потім її стесали, а землею засипали низовину поблизу ринку Центральний.
У 1775 році у місті було лише 290 будинків, у 1787 – 414, у 1836 – 956, у 1900 – 2869. Спочатку розбудова міста відбувалася вздовж вулиці Головної, яку впорядкували і продовжили до річки Прут. Муровані будівлі з’явилися тут у середині ХІХ століття. Далі місто розросталося в напрямку вулиці Кушнірської (зараз Сагайдачного). Тоді цей район називали Селище. Згодом Чернівці розтягнулися до площі Австрії (нині Соборна), де спорудили будинок для крайової адміністрації.
Раніше Соборна площа мала назву Дров`яна, потім - Кримінальна, а з 1875 року - Австрії. 24 серпня 1944 року вона отримала назву Радянська, а з 22 червня 1993 року її перейменували на Соборну.
До 1918 року Центральна площа називалася Ringplatz (площа Ринок), до 1940 року – Piata Unirii (площа Возз’єднання).
Ідея створення площі виникла в австрійського цісаря Йосифа ІІ під час перших відвідин Чернівців у червні 1783 року. Вже у 1787-му власник готелю Ніколаус Фьолькер офірував для рідного міста парцелю землі. У 1788 році будівництво з каменю було звільнене від податків і перші кам’яниці були зведені у 90-их роках ХVІІІ століття на площі, яку пізніше назвали Рінгплац.
Коли цісар Франц І відвідав Чернівці у 1817 році, площа вже була центром міста. У другій половині ХІХ століття старі будинки змінили нинішні триповерхові будівлі.
Упорядкування площі Ринок розпочалося у 1825 році, коли крайовим інженером призначили Адольфа Маріна, який був рідним дядьком письменника Георга Дроздовського. Тоді площу вирівняли, в 1840 році виклали бруківкою, покрили камяними плитами, попід будинки проклали тротуари. А нинішнього вигляду вона набула в 1905-1909 роках, коли роботи з брукування площі здійснило Кішбесерське акціонерне товариство гранітно-кам’яних мостів із Будапешта, яке постачало для цього всі необхідні матеріали.
На площі аж до середини ХХ століття, зазвичай по понеділках і п’ятницях, проводився ринок, про що дізнаємося з давніх поштівок.
Площа Театральна виникла ще наприкінці 18-го століття. Називалася вона тоді Зерновим ринком, оскільки тут продавали зерно. Згодом почали торгувати рибою і назва змінилася на Фішпляц (Рибну площу). Наприкінці ХІХ століття площу перейменували на честь Єлизавети, дружини австрійського цісаря Франца Йосифа. У міжвоєнний період площу назвали на честь Васіле Александрі – румунського письменника, який деякий час проживав на Буковині. А 1944 року вона отримала нинішню назву – Театральна.
Площа Філармонії до 1880 року мала назву Мучна. Пізніше її перейменували на честь сина і єдиного спадкоємця цісаря Франца Йосифа І Рудольфа, який застрелився через нещасне кохання. З 1918 року це була площа Дакія, з 1944 – Перемоги.
Забудова однієї з найдавніших чернівецьких площ здійснювалася в австрійський період. Більшість будинків належали приватним власникам. На цьому місці торгували мукою, звідси й первісна назва Мучна. Наприкінці XVIII століття на площі облаштували першу в’язницю, яку називали "темницею". Пізніше її перенесли на нинішню Соборну площу. Як писав дослідник Чернівців Кайдль: "У 1824 році будинок "темниці" орендувало місто. Його спочатку пристосували під шпиталь, потім під арешт і зрештою почали використовувати для практичних занять інституту акушерок та приймати тут породіль".
У 1923 році на площі розпочалося будівництво відомого Критого ринку. Цим займалася компанія "Гранітул". Одноповерхове приміщення ринку мало чотири окремі секції, три широкі входи, бетонні склади, вентиляцію. Тут було 42 кімнати. У 2005 році ринок закрили, а площу відреставрували.
Площа Пресвятої Марії раніше називалася Турецькою, оскільки тут знаходилося найдавніше водне джерело Чернівців - легендарна Турецька криниця. Це було нагадування про панування Османської імперії на Буковині. Наприкінці 18 століття криницю капітально відремонтували. Тут знаходився пост жандарма, який стежив, щоби воду брали лише для пиття. Неподалік джерела упродовж кількох століть розміщувався храм Успіння Пресвятої Марії, який пізніше перенесли на Калічанку.
Підготувала Надія БУДНА
Використано матеріали з книги "СZERNOWITZ: історичні вулиці, будинки та видатні особистості" (Леся Щербанюк, Ігор Мельник, Олег Любківський).
Фото з колекції Едварда Туркевича.
Читайте новини "МБ" у Facebook | Telegram | Viber | Instagram
