«Вниз до Прута їде гладко, а під гору мусять єю пхати»

18 липня 1897 року в Чернівцях відкрили трамвайний рух.

У святково прикрашених вагонах першими проїхалися бургомістр, голова крайового управління та інші офіційні особи. А потім до 11 години вечора возили всіх охочих.

У 1997 році, до 100-ліття відкриття трамвайного руху в Чернівцях, один із вагонів було відреставровано та встановлено неподалік залізничного вокзалу. Він, а також старовинні металеві опори та фігурні кронштейни на стінах будинків нагадують про те, що колись у нашому місті їздили трамваї…



Відмічали на квитках день і час поїздки

Перший трамвай відправлявся від зупинки "Гартенгасе" (нині вулиця Садова) до річки Прут о п’ятій годині ранку, а останній від вокзалу – о 23:00. Інтервал руху був 12 хвилин.

Відповідно до правил, пішоходам забороняли перебувати на трамвайних коліях під час руху вагонів, про що попереджали спеціальним дзвінком. До порушників застосовували суворі покарання і штрафи.

Через складності тарифної системи кондуктори брали за проїзд із пасажирів стільки, скільки хотіли, що призводило до різних зловживань. Вони повинні були також відмічати олівцем на квитках день і час поїздки, аби їх не використовували повторно. Щоденна виручка становила майже 350 гульденів.



"Від неділі їздить трамвай по Чернівцях "правильно" остілько, що вниз до Прута їде гладко, а в повороті під гору мусять єю пхати, – писала газета "Буковина" 22 липня 1897 року. – Кромі того, черновецька публика заховуєся дуже по-дитинному супротив трамваю, пхається у вози, як оселедці в бочку, і з роззявленим ротом стоїть на коліях. Візники видзвонюють безнастанно, аби люди втікали".

Трамвай став причиною багатьох нещасних випадків та аварій у місті. Зокрема, газета "Буковинер Нахріхтен" повідомляла 24 серпня: "Вчора післяобідньої години п’ятирічна дитина вискочила з парку Франца-Йозефа і була серйозно поранена вагоном електричного трамвая в голову та обличчя. Тільки завдяки швидкій реакції вагоновода, який вчасно загальмував вагон, дитина не була роздавлена. Як пізніше було встановлено, няня дитини розмовляла в парку з якимось солдатом і дитина, залишена без догляду, вибігла з парку на вулицю. Батьки в цьому випадку повинні добре розбиратися в тих, кому довіряють своїх дітей".

14 вересня ця ж газета писала про ще одну трагедію: "Вчора чоловік, який ніс два глечики з водою біля Урмахергасе (зараз вулиця Кароля Мікулі) попав під трамвай. Міський радник Пікер надав важко пораненому першу допомогу і розпорядився відправити його до крайової лікарні".
А вранці 28 вересня трамвай збив на смерть вихованця будинку престарілих Альберта Водира. Також вагон травмував селянку з Ленківців, яка перебігала через колію. Ще один смертельний випадок трапився в грудні з 70-літнім землевласником П. Максимюком, який їхав вулицею на коні. Тварина злякалася трамвая і скинула чоловіка на рейки. Той розбив собі голову і помер на місці.

"Пасажири вистрибували на ходу"

Важка аварія сталася 5 травня 1898 року о 17:30 на спуску від Фонтанної площі до вокзалу. У трамвая на великій швидкості відмовили гальма, вагон зійшов з рейок і перекинувся. При цьому підім’яв на своєму шляху віз, кінь загинув. Вагоновод Теодор Патер і кондуктор Якоб Дітмар отримали важкі травми. Після цього президент краю барон Бургіньйон заборонив рух трамвая на 14 днів для перевірки гальм усіх вагонів. Для розслідування цієї пригоди з Відня прибула спеціальна комісія. Звільнили керівника трамвайного депо Я. Плішке. Відтепер трамвай повинен був їхати на крутих спусках з максимальною швидкістю п’ять кілометрів за годину.

У лютому 1902-го трапилася аварія, про яку писала газета "Буковинер Нахріхтен": "Вчора о 7 год. вечора в моторного вагона № 5 відмовили гальма, і він, розігнавшись з повною силою, долетів до Рингплацу (Центральна площа), де сильно вдарився в моторний вагон № 10. Буфери та віконні шибки обох вагонів розбилися. Пасажири залишилися цілими".

Ще одна аварія трапилася у липні 1907 року. "Страшна пригода сталася в Чернівцях дня 23 около 7-ої години вечером на ул. Зелізничій , котра дуже стрімко спадає в сторону до Прута. В місці, де ся улиця найбільше стрімна, пукла гальма при трамваю електричним, котрий повен пасажирів, їхав у сторону до двірця, – повідомляла газета "Буковина". – Вагон почав котитися зі шаленою скоростию в долину і коло бровару Штайнера наїхав на віз селянина Стефана Богатира з Банилова Волоского та розбив його на дрібні куски. Кінь впав під колеса трамваю і згинув на місци, а Богатиря так тяжко покалічило, що його ледви ще живого відставлено до шпиталю. Богато осіб, що їхали в трамваю, вискакували зі страху і при тім трохи потовклися".

26 липня 1909 року на спуску до вокзалу сталася ще одна серйозна аварія. Зіштовхнулися два вагони, збили фуру з кучером, постраждало багато пасажирів.

У липні 1924 року вагон на великій швидкості збив стовп, пасажири вистрибували на ходу. Вчитель Василь Софронюк з Роші поламав собі кілька ребер і помер у лікарні. 16 березня 1928 року під трамвай потрапила стара жінка, а у вересні 1929-го був збитий і сильно поранений 60-літній Пантелей Кильчук із Ленківців.

Цікаві факти
Вагони були заповнені селянами з курми
* У вечірній час на кожному вагоні трамваю світилися кольорові ліхтарі: на маршруті "Гартенгасе – головний вокзал" – білого кольору, "станція Фольксгартен – головний вокзал" – зеленого, "головний вокзал – Прут" – фіолетового, всі останні вагони – синього.

* Трамвайну лінію поділили на три великі секції. Проїзд по всій секції в першому класі коштував 14 крейцерів, у другому – 10. А за одну секцію треба було заплатити сім або п’ять крейцерів. Квитки видавали лише на одну поїздку, їх не можна було передавати іншим особам. Запровадили також пересадочні квитки, що були дійсними протягом години. Пасажирам дозволяли перевозити тільки такий багаж, який вміщався під лавкою і не заважав іншим. Дітей до трьох років везли безкоштовно без надання місця. Забороняли перевозити собак та інших тварин. Заходити у вагони можна було лише через задні двері, а виходити – через передні.

*У вагоні було 27 місць: по 12 сидячих у двох класах і три стоячих. Пасажирам не можна було палити, вискакувати з вагона під час їзди, торкатися електрообладнання.

*Багато пасажирів не брали квитків у кондукторів, а оплачували частину проїзду чайовими. У базарні дні вагони були заповнені селянами з курми, поросятами та іншою живністю.

*З першого червня 1901 року в Чернівцях запровадили нові службові правила для персоналу трамвая. Кожен, хто наймався на роботу, повинен був мати австрійське громадянство, бути не молодшим 21 року, здоровим, добре вихованим, подати документи про освіту. Вагоноводи і кондуктори здавали спеціальні екзамени у присутності керівника служби руху. Вони носили спеціальні мундири.

*Працівників могли звільнити за "п’янку, грубу образу пасажирів, заподіяння шкоди майну, порушення правил безпеки, невиконання службових інструкцій". За запізнення на роботу штрафували. Усе речі та предмети, знайдені у вагонах, повинні були здавати на зберігання. Персонал також був зобов’язаний турбуватися про чистоту вагонів.

*Холодної пори року у вагонах працювали електропічки, які встановлювали під сидіннями.

*У 1906 році придбали два літні відкриті вагони, де вміщалося по 80 пасажирів. Вони їздили до річки Прут.

*Влітку 1907 року завершили будівництво другої трамвайної колії від парку Франца-Йозефа (Соборної площі) вниз через центр міста до пивоварні Штайнера. Замовили чотири засклених вагони нової конструкції в австрійському місті Грац.

*У 1908 році трамвайна лінія була продовжена у бік моста через річку Прут. Планували продовжити її до Садгори, однак не вистачило коштів. На той час у депо було 18 моторних і 4 причіпних вагони.

*У 1912 році на розширення мережі трамвайних ліній виділили два мільйони крон. Передбачалося збудувати колії до залізничної станції Жучка, кладовища на Руській, Резиденції митрополитів.

*У 1913 році затвердили нові інструкції для персоналу трамвая. Працівники повинні були обов’язково виконувати вказівки начальників, мати кишенькові годинники, що показують точний час, бути люб’язними з пасажирами. Забороняли паління та розпивання спиртних напоїв на роботі. Зупинятися треба було лише на зупинках.

*25 жовтня 1919 року на засіданні примарії ухвалили рішення про муніципалізацію трамвая. Місто мало 92 відсотки акцій.

*У 1926 році на трамвайних лініях працювало по 6 ревізорів руху та інкасаторів, 58 вагоноводів і кондукторів.

*У 1928 році трамвай у Чернівцях перевіз понад шість мільйонів пасажирів. Прибуток становив більше ніж 25 мільйонів леїв.

*У квітні 1930 року встановили перший світлофор на перетині вулиць Головної та Руської, який світився червоним світлом при наближенні трамваю.

*У 1934-1935 роках трамвайні вагони модернізували, встановили нові мотори, замінили рейки на коліях.

*У лютому 1937 року відкрили новий трамвайний павільйон. Тут були велика зала для пасажирів, каса продажу квитків, газетний кіоск, телефонна будка, підземний громадський туалет.

*Трамвайники мали свій будинок відпочинку, футбольну команду, джазовий оркестр, їм давали житло.

*Якщо у 1950 році трамваї перевезли 12,2 мільйона пасажирів, то у 1965 – майже 24 мільйони.

*Загальна довжина трамвайних колій у місті на початку 1960-х років становила 16 кілометрів.

Підготувала Надія БУДНА
Фото з колекції Едварда Туркевича

Читайте новини "МБ" у Facebook | Telegram | Viber | Instagram