Це відкриття зробив професор Чернівецького медінституту Яків Кіршенблат.
На фасаді шестиповерхового будинку-корабля, що на розі вулиць Української, 10, та Олександра Доброго, 15, встановлена меморіальна дошка із медичною чашею, яку обвиває змія. На ній вказано, що тут із 1954 до 1980 року проживав доктор біологічних наук, професор Чернівецького медичного інституту Яків Кіршенблат. Саме він зробив відкриття, гідне Нобелівської премії. Біолог винайшов феромони кохання – ендорфіни, які він називав телергонами.
Майбутній вчений народився в Тбілісі в єврейській родині. У 20 років закінчив біологічний факультет Ленінградського університету, в 26 – захистив кандидатську. Але війна перервала його кар’єру. Молодий науковець йде на фронт, пережив блокаду в оточеному фашистами Ленінграді.
Після війни Кіршенблат працював старшим науковим співробітником в Інституті акушерства та гінекології, де відкрив перший у СРСР кабінет ендокринології. Тут він розробив один із перших тестів на вагітність, захистив докторську. Однак у 1946 році сталіністи розгромили вітчизняну школу генетики, яка на той час входила до числа найпотужніших у світі. З посад звільнили всіх учених. 1952 року радянськими спецслужбами була сфабрикована так звана "справа лікарів".
Яків Кіршенблат був змушений виїхати з Ленінграда до Чернівців. У медичному інституті він займався нейроендокринною регуляцією, яку в Союзі майже ніхто не вивчав. У 1957 році науковець розробив теорію телергонів, яку пізніше назвали теорією запахів. Стаття про його відкриття була надрукована в англійському журналі Nature. Його запрошували читати лекції в престижних університетах світу. Проте в Союзі про це відкриття навіть не повідомили.
За кордон Кіршенблата жодного разу не відпустили. Тож лаври першовідкривачів феромонів кохання 1959 року отримали німецькі вчені-ентомологи Пітер Карлсон та Мартін Лушер.
– Батько по-справжньому був відданий науці, – запевнив син винахідника, медичний директор КНП "Центральна міська клінічна лікарня" Володимир Кіршенблат. – Коли тата звільнили через "справу лікарів", він дев’ять місяців був без роботи і з валізою чекав, коли за ним прийдуть. На щастя, не прийшли. Тоді він подав свою кандидатуру на конкурс із заміщення посади завідувача кафедри нормальної фізіології Чернівецького медичного інституту, його взяли. Нині багато говорять про феромони (термін феромони замість телергони ввели німецькі вчені-ентомологи Пітер Карлсон та Мартін Лушер 1959 року, запатентувавши це відкриття). Але ж це відкриття зробив мій батько! Він надіслав статтю в англійський журнал Natur, яку надрукували. Проте у нас всі промовчали. Хоча з усього світу татові писали, запрошували читати лекції. За таке відкриття він міг і Нобелівську премію отримати. А його ж навіть за кордон не випустили жодного разу. Проте батько ніколи не скаржився, усе тримав в собі. Він був по-справжньому одержимим наукою.
У Буковинському медичному університеті заснували щорічну студентську стипендію імені професора Якова Кіршенблата. Його ім’я носить кафедра фізіології, яку він очолював майже чверть століття.
З біографії
Яків Кіршенблат народився 1912 року в місті Тифліс – нині Тбілісі (Грузія). 1932 року закінчив біологічний факультет Ленінградського університету, 1948 року – 1-й Ленінградський медичний інститут.
1946-1954 років – працював старшим науковим співробітником Інституту акушерства і гінекології АМН СРСР.
1938 року захистив кандидатську дисертацію, 1952-го – докторську.
З 1954 року – професор, 1954-1980 років – завкафедри нормальної фізіології Чернівецького медінституту.
Нагороджений орденом "Знак Пошани", медалями.
Помер 20 жовтня 1980 року, похований у Чернівцях.
Підготувала Надія БУДНА
Читайте новини "МБ" у Facebook | Telegram | Viber | Instagram
