Під час пандемії коронавірусу індивідуальні засоби захисту – маска, рукавички, антисептик – стали звичними речами у повсякденні будь-якої людини. Але були часи, коли їх не використовували навіть під час хірургічних операцій. Лікарі мотивували це тим, що їхні пальці в рукавичках нібито трачають чутливість, а маски заважають бачити органи пацієнта.
1 березня 1897 року відомий хірург Ян Мікуліч-Радецький уперше під час операції одягнув маску та рукавички. У медицині добре відомі терміни "клітина Мікулича", "тампонада за Мікулічем", "затискач Мікулича", "маска Мікулича". Все це винайшов лікар, який народився і провів юність у Чернівцях.
– Андреас Мікуліч фон Радецький був камеральним архітектором, професором Вищої державної промислової школи у Чернівцях. Саме він збудував символ нашого міста – ратушу, – розповіла директорка Муніципальної бібліотеки Леся Щербанюк. – Усім своїм девятьом дітям батько дав вищу освіту. Одна з доньок Емілія стала піаністкою і була вихователькою в дітей графа Потоцького. Дочка Кароліна стала вчителькою музики і співачкою. Та найбільшу славу родині приніс син Йоханн (Іван). Він народився 16 травня 1850 року, закінчив із відзнакою Першу державну цісарсько-королівську гімназію у Чернівцях. У жовтні 1869-го вступив на медичний факультет Віденського університету. Після закінчення навчання працював асистентом клініки Теодора Більрота. Надалі – професор хірургії та директор хірургічної клініки Краківського університету, що стала європейським центром вдосконалення хірургів. Був обраний почесним членом університетів Вільнюса, Риму, Хельсінкі, Лондона, Нью-Йорка, Відня та інших. Створив кращу в світі хірургічну клініку в Бреславському університеті. Опублікував 146 наукових праць на восьми європейських мовах. Винайшов нові операційні техніки та інструменти, запровадив антисептичні методи, які використовують досі. Свою національність визначав словами: "Я – хірург".
Як згадували сучасники, Мікуліч був дуже вимогливий до співробітників. Зате до хворих завжди ставився наче близький друг, готовий прийти на допомогу. Убогих та нужденних лікував безкоштовно, часто оплачував їхні витрати.
Коли в січні 1903 року важко захворів митрополит Андрей Шептицький, він велів покликати знаменитого "німецького" хірурга Мікулича-Радецького. Яке ж було здивування митрополита, коли, припавши на коліна, лікар українською мовою попросив у нього благословення.
Здається, немає жодного відомого за його життя розділу хірургії, в якому Мікулич не полишив би щось нове. Його розробками та винаходами досі користуються у всьому світі. Він, зокрема, ввів пластичну операцію стопи, запропонував прийом тампонування при лапаротомії, розробив пілоропластику. Визначив нові хвороби (синдром Мікулича – двобічне симетричне враження слинних і слізних залоз), розробив прийоми кардіопластики, шлунку, прямої та сигмовидної кишки, запровадив інструменти та лікарські засоби (серветки, ватяні рукавиці тощо). Також домігся визнання антисептичної маски й місцевої анестезії. Запропонував власний метод миття рук хірурга перед операцією, удосконалив методи антисептики.
Помер Іван Мікулич-Радецький у 55-річному віці від неоперабельного раку шлунку, який сам у себе діагностував. Похований у Вроцлаві (Польща). Незадовго до смерті він написав професорові Ейсельсбергу: "Розстаюся я з життям без страху, а з відчуттям задоволення; я працював скільки міг, заслужив велике визнання і був дуже щасливим…"
Читайте новини "МБ" у Facebook | Telegram | Viber | Instagram
