Понад століття тому річка Прут була улюбленим місцем відпочинку чернівчан.
Тут можна було не тільки засмагати та купатися, а й пограти на тенісних кортах, позайматися на гімнастичних снарядах, посидіти в ресторані, а ввечері грала музика і танцювали.
Понад століття тому тут було чимало добре обладнаних пляжів: Мамаіа, "Венеція", "Лідо", Riviera, "Народний".
Влітку Прут ставав улюбленим місцем відпочинку чернівчан. За свідченням головного міського лікаря Якоба Флінкера, це було "Ельдорадо для збереження здоров’я". Тут можна було не лише купатися та засмагати, а й пограти на тенісних кортах, позайматися на гімнастичних снарядах. Ввечері на пляжі грала музика, танцювали.
Австрійські правила категорично забороняли спільне купання чоловіків та жінок, а за недотримання цієї "високоморальної" норми накладалися суворі штрафи. Тож у 1868 році облаштували окремі купальні для жінок та чоловіків із кабінками для переодягання. Виділили окреме місце для військових і коней.
У липні 1884 року бургомістр Чернівців Вільгельм фон Клімеш скаржився на засіданні міської ради депутатам, що він наказує поліції заарештовувати осіб, які купаються разом або в заборонених місцях, але вони тікають на лівий берег, а там розпорядження бургомістра вже не діють, і поліція нічого не може зробити. Місцева преса писала, що "поряд із жіночим пляжем знаходиться місце для купання коней, часто голі вершники в’їжджають на конях поміж жінок і дівчат, або біжать в костюмі Адама за своїми конями поряд".
"Мораль на Пруті" – під таким заголовком з’явилася 7 серпня 1907 року стаття у газеті "Czernowitzer Allgemeine Zeitung". У ній йшлося про те, що чернівчанки не можуть спокійно купатися на пляжах, оскільки на протилежному лівому березі (від Старої Жучки) молоді чоловіки купаються і плавають голі.
Письменник Георг Дроздовський у своїй книзі "Тоді в Чернівцях і довкола" згадував: "Від станції "Фольксгартен" трамвай їхав через усе місто аж до моста через Прут, мав колись два класи. А влітку, в купальний сезон, переходив на відкриті вагони, в яких і на яких пасажири висіли гронами…".
Письменник Петер Демант, чиє дитинство та юність минули в Чернівцях, писав у книзі "Моє перше життя", що через відпочинок на пляжі він якось навіть забув про екзамен. Гімназисти часто ходили на пляж, аби подивитися на дівчат у купальниках.
"О десятій ранку ми з Алісою зустрілись біля автобуса, – пригадував Петер Демант. – Їй було спекотно їхати попри те, що була одягнута в легку квітчасту сукню і сандалі на босу ногу. На пляжі я швидко роздягнувся і став біля жіночої роздягальні. Як вона виглядає в купальнику? Довгі ноги, високий зріст – це ще не все. Я любив її довірливість, посмішку, руде коротке волосся. Думав про те, коли побачу її знову, але мені хотілося, щоби вона була гарна! Адже стільки недоліків можна приховати за одягом!" Згадував письменник і про те, як вони з хлопцями та дівчатами ходили вночі купатися на Прут голяка і стрибали у воду з триметрового обриву.
Цікаві факти
Перенесли міст на нові опори
* До 1873 року міст через річку Прут не належав місту, а перебував у австрійській державній власності. За його перетин необхідно було
сплачувати мито – чотири крони за кожну тяглову силу.
* На світлинах і поштових листівках австрійського та румунського періодів видно, яким повноводним понад 100 років був Прут.
* Річку хотіли відкрити для пароплавного руху, навіть планували створити Прутську річкову флотилію. Депутати Буковинського сейму в 1891 році підтримали таку ідею рішенням, але не було жодних дій із боку міської та крайової влади.
*У жовтні 1908 року чернівчани стали свідками визначної інженерної події – перенесення у повітрі мосту на 12 метрів нижче за течією річки на нові опори, оскільки старі вже були аварійно-небезпечні.
Підготувала Надія БУДНА
Фото з колекції Едварда Туркевича
Колись на Пруті були пляжі з жіночими та чоловічими купальнями, ресторан.
Читайте новини "МБ" у Facebook | Telegram | Viber | Instagram
