Тут працювало багато дівчат і жінок, з якими часто фліртували відвідувачі

У новому приміщенні пошти були скриньки для цінних речей, експедиційна служба, вікно приймання телеграм, відділ посилок, каси для грошових переказів, офіси дирекції.

До 1866 року в Чернівцях поштовий зв’язок забезпечували кіньми, щоденним кур’єрським сполученням, спеціальними поштовими фаетонами для листів та окремо для пакунків. Відправлялися вони з Чернівців до Львова двома шляхами – через Отинію і Галич та через Тернопіль. Також до трансільванських міст Бистриці й Германнштадту та до Ясс у Румунії. Поштою Буковини управляла Галицька поштова дирекція у Львові. Та вже з 1849 року цісар Франц Йозеф надав автономію управління краєм. У зв’язку з цим у Чернівцях була створена дирекція пошти і телеграфу, що розміщувалася на вулиці Панській.



Принциповість депутатів вразила Відень

Із відкриттям залізничного сполучення між Львовом і Чернівцями у вересні 1866 року міністерство торгівлі й народного господарства у Відні розпорядилося припинити щоденне кінно-поштове сполучення між крайовими столицями Буковини та Галичини. Натомість у приміщенні залізничного вокзалу Чернівців відкрили поштамт.



У 1887 році міністерство торгівлі Австрії вирішило збудувати власним коштом нову будівлю пошти і телеграфу в Чернівцях. На розгляд магістрату надіслали проєкт майбутньої споруди на вулиці Поштовій. Однак депутати його відхилили й повернули до Відня. Причиною стали дві сходинки перед входом до поштамту з вулиць Поштової та Бетховена, які виступали за червону лінію.

Принциповість депутатів вразила Відень, і для особистих пояснень до Чернівців прибув старший інспектор міністерства архітектор Фрідріх Зетц. Він взяв участь у палких дебатах, згодився зменшити по одній сходинці та заспокоїв депутатів, що гасові ліхтарі на вуличних стовпах перед входом допомагатимуть не зашпортатися за сходинки на тротуарі. Лише після цього погодили проєкт будівництва. Старий службовець пошти Онуфрій Томащ перейняв на себе функцію запалювальника вечірніх ліхтарів перед поштамтом.

Написи були трьома мовами

Нову дирекцію пошти і телеграфу спорудили за півтора року. У жовтні 1889-го чернівецька преса знайомила містян із поштамтом: "Через один із входів головного фасаду потрапляємо до операційної зали з шістьма віконцями, праворуч знаходяться скриньки для цінних речей, також абонентські поштові скриньки, звідки адресати самостійно можуть забирати кореспонденцію, далі – вікно прийому телеграм, а навпроти входу розмістилася експедиційна служба для газет та службової кореспонденції. Через вхід із вулиці Музичного товариства (вулиця Бетховена) знаходиться відділ посилок. На другому поверсі розмістилися офіси Дирекції пошти і телеграфу, каси для грошових поштових переказів, а також приватна квартира директора. На третьому поверсі знаходяться телеграфна і технічна служба та офіси торгово-промислової палати".

Згідно з крайовим законом про офіційні мови 1861 року, всі написи у приміщенні нового поштамту були зроблені трьома мовами: німецькою, українською та румунською.

Першого листопада 1889 року відбулося урочисте відкриття нового приміщення поштамту і телеграфу за участі делегації міністерства з Відня. Церемонія тривала дві години. Надвечір влаштували святковий банкет у готелі "Central" і гарний концерт. Окрім центрального поштамту діяли його філії на площі Австрії та у приміщенні залізничного вокзалу.


Цікаві факти
*Деякі чернівчани взяли за звичку приходити у приміщення поштамту й очікувати там на листоношу, щоб одразу отримати свою кореспонденцію. Всі були задоволенні: адресати, що швидше отримали листи, і поштар, якому не потрібно було ходити містом. Але старший адміністратор Еліас Чунтуляк вирішив викорінити цю звичку і накинувся на людей, які очікували на поштаря, зі словами "Juden hinaus!" ("Євреї геть!"), що стало справжнім скандалом. Преса стала на захист чернівчан, вимагала пояснити адміністратору, що тут співіснують різні національності.

*Пошта стала однією з перших інституцій емансипації чернівчанок, адже тут працювало багато дівчат і жінок у віконцях обслуговування та операторами телеграфу. За спогадами сучасників, вони були не тільки носіями різноманітної інформації (як можна було відправити листівку чи відбити телеграму, не прочитавши її змісту), а й часто об’єктами фліртування з боку відвідувачів.

* Дирекція пошти управляла 124 поштовими відділеннями по всьому краю, більшість із них мали ще й телеграфне сполучення. Якщо у 1890 році по всій Буковині було відправлено 690 тисяч телеграм, то 1898-го вже один мільйон 400 тисяч. Дохід пошти від листів та посилок становив 768 тисяч флоринів. Банківські поштові послуги з переказу коштів у 1890 році склали 27 мільйонів флоринів, а в 1898-му – 52 мільйони.

*За розвитком телеграфної та телефонної мережі Буковина перед Першою світовою війною випередила сусідню Галичину.

*Сотні різноманітних листівок із гарними видами міста, архітектури будівель, образів мешканців розліталися з чернівецького поштамту по всій Австро-Угорщині, Німеччині, Румунії, Італії.

*Манія колекціонування поштових карток охопила чернівчан. Одним із перших почав цим займатися секретар торгово-промислової палати Германн Міттельман.

Підготувала Надія БУДНА

Фото з колекції Едварда Туркевича
Поштамт на вулиці Поштовій було збудовано за проєктом відомого австрійського архітектора Фрідріха Зеца.
Фото 1899 року.

Читайте новини "МБ" у Facebook | Telegram | Viber | Instagram