Визначали «Короля льоду»

Чернівецька аристократія захоплювалася спортом
Еліта грала в теніс, каталася на ковзанах і автомобілях.
(Продовження. Початок у попередніх числах додатка "Місто")

Перший клуб тенісу для гри на трав’яних кортах з’явився у Чернівцях влітку 1896 року. Його головою був 27-річний барон Стефан Василько. Після навчання у Віденському університеті він здобув ступінь доктора, працював службовцем у Буковинському крайовому уряді й був одружений із баронесою Розою Краус – донькою крайового президента. Першим секретарем клубу був Ніколай лицар фон Флондор, на той час студент-юрист.



Членами клубу були пани і панянки

Правління клубу складалося з голови, "тенісного вартового" (охоронця), секретаря та касира. На тенісному турнірі у травні 1900 року газета "Bukowinaer Post" відзначила майстерну гру на корті баронів Вальтера Пулля та Мустяци. Серед дам називали Ольгу фон Канощ, Юсі Целер, Ірму фон Мікулі та Марію фон Вартересевич. Як писав Георг Дроздовський: "Дорослі могли десь орієнтовно 1910 року в найшляхетніший спосіб вільно віддаватися насолоді тенісом. Відбивали також м’яча понад сітку або й у сітку та були ще дуже далекі від великих канонів цього виду спорту".

Новий статут клубу лаун-тенісу крайова управа затвердила 26 травня 1905 року. Його членами могли стати старші за 18 років пани та старші за 16 років панянки. За вступ до клубу треба було сплатити 80 крон. Щорічний членський внесок становив 20 крон.

Гральний корт клубу розташовувався поблизу стрілецького дому з південного боку Народного саду.

У 1872 році в Чернівцях заснували товариство ковзанярів. Льодовий майданчик розташовувався на ставку Ренера поруч із млином (з південного боку вулиці Руської). Ковзанка була завдовжки 85-95 метрів та завширшки – до 40 метрів. Взимку використовували для катання і так зване штурмове поле, що знаходилося між вулицею Садовою і ботанічним садом.

Для проведення святкових заходів довкола ковзанки розміщували трибуни, облаштовували гардеробні та буфет. Майданчик прикрашали картинами, прапорцями, лампочками. Під час карнавалу взимку 1879 року влаштували феєрверк.

Наприкінці 1896 року збудували дерев’яний павільйон поруч зі ставком Ренера. Він опалювався і мав електричне освітлення. До послуг відвідувачів були гардеробні, буфет, оглядові майданчики, павільйон для музикантів. Тут часто влаштовували вечірні катання під музику.

Через коня перекинулася автівка

Щороку товариство ковзанярів проводило спортивні змагання, на яких, визначали найкращого ковзаняра – "Короля льоду". Їх відвідували знані чернівчани: професори, радники крайової управи, військовики.

Пан Адамовський згадував, що наймайстернішим бігуном на льоду був професор Православної реальної школи Рупп. "На ставку Тайха, елітній ковзанці, можна було побачити спритні "Джексон Гайнс", "Галіфакс", та інші марки (ковзанів), особливо багато оригінального виробництва, які мали кумедний вигляд", – розповідав Адамовський.



Наприкінці 1890-х років популярною була ковзанка фірми М. Грудер, що розташовувалася в центрі міста, позаду дирекції поліції. Просторий майданчик, що прилягав до павільйону, слугував улітку місцем відпочинку для "вишуканої публіки", де проводили змагання з катання на велосипедах і гри в теніс. Взимку тут облаштовували ковзанку, яку рекламували як місце для рандеву. Щоби привабити "вишукане товариство", власники облаштували кімнати для зігрівання, проводили вечірки, спортивні змагання, конкурси краси.

Якщо у 70-90-х роках ХІХ століття ознакою матеріального достатку було володіння кінним екіпажем, то перед Першою світовою війною привілеєм заможних чернівчан стали автомобілі. Одними із перших власників авто були крайовий президент Октавіан Р. фон Бляйлєбен і великий землевласник Ніколай фон Бухенталь.

Поява автівок на міських вулицях супроводжувалася гуркотом, що лякав коней. Через це ставалися нещасні випадки, коли коні скидали візників та пасажирів. Так, у 1907 році трапилася автопригода з лицарем Деметром Поповичем, його дружиною і водієм. Через наляканого коня машина перекинулася, а пасажири травмувалися.

У березні 1910 року заснували Буковинський автомобільний клуб. До керівництва входили директор лікарні, інженери, землевласники. Адміністрація розміщувалася на нинішній вулиці Шептицького. За правилами "доброго тону" автомобілісти мали носити спеціальний одяг: чоловіки – хутряний капелюх, жінки – легку білу вуаль.

Цікаві факти

*На початку ХХ століття шанувальники гри в теніс зустрічалися в секції при німецькому спортивному товаристві "Ян", що його заснували в 1903 році. Тенісні корти були і при польському спортивному товаристві "Сокіл".

* Членами товариства ковзанярів були лікарі, адвокати, чиновники. До правління входили шкільний радник, службовець позичкової каси, гімназійний професор, студент.

* Річна членська картка товариства ковзанярів коштувала п’ять флоринів. За одноразове катання у звичайні дні треба було заплатити 40 крейцерів, а в дні з музичним супроводом – 80 крейцерів.

*Модні журнали рекомендували жіночий одяг для ковзанки, який би не сковував рухів: короткий болеро-костюм із оксамиту та сукна, з витонченим жакетиком із зеленого оксамиту, що "ідеально пасує для цього виду спорту".

*Напередодні Першої світової війни ковзанки розташовувалися у дворі Німецького дому, біля Єврейського дому, на тенісному корті при університеті, на майданчику польського спортивного товариства "Сокіл".

(Продовження у наступному номері додатка "Місто")
Підготувала Надія БУДНА
Використано матеріали з книги Катерини Валявської "У мереживі вальсу. Світське життя на Буковині (1848-1918)".

Фото з колекції Едварда ТУРКЕВИЧА

Читайте новини "МБ" у Facebook | Telegram | Viber | Instagram