«Перемогла кобила Фріда»

Чернівецькі багачі полювали та влаштовували кінні перегони
Ці заняття вважали еталоном світського життя знаті.

(Продовження. Початок у попередніх числах додатка "Місто")

Традиційним заняттям місцевої аристократії було полювання, яке вважали благородним спортом. Слави серед мисливської еліти набув Георг Василько, який мав велику колекцію оленячих рогів у своєму маєтку. Зображення двох оленів, що передніми копитами спираються на геральдичний щит, навіть закарбували на графському гербі Васильків. Вони символізували "високу благородність" та "уславлених мисливців". Стефан Василько часто проводив дозвілля у родинному маєтку за полюванням на оленів та рисей.



На іподромі робили ставки

Крайові президенти та чиновники теж вважали полювання почесною справою. Восени вони часто їздили в карпатські ліси. Також возили на полювання високопосадовців, які навідували з візитами Буковину. Газета повідомляла, що в жовтні 1888 року до графів Ербахів приїхав погостювати великий герцог Людвіг IV Гессен, який приєднався до ловів. Наприкінці вересня 1902 року велике полювання влаштував директор Православного релігійного фонду придворний радник Йосиф Ульман, куди запросив членів богемської знаті: графів, князів, баронів. Від цієї розваги еліти потерпали селяни, адже великі землевласники намагалися розширити лісові володіння для полювання.



Ще одним модним захопленням чернівецької аристократії був кінний спорт. Ним займалися не лише чоловіки, а й жінки.

Кінні перегони збирали найзаможніших містян. Щороку в Чернівцях, як писав Г. Дроздовський, "вершки суспільства" збиралися "на іподромі, фліртували й робили ставки. Там можна було побачити чимало дам у білих сукнях, а ліс грибів зі світлих парасольок розцяцьковував трибуни".

Між заїздами працював буфет

У 1880-х роках кінні перегони проводили офіцери 16-го гусарського полку поблизу Садгори і на Цуринському шляху, що вів на Горечу. Пізніше облаштували спеціальний іподром на полі в Старій Жучці та на полі між Буковинською дитячою лікарнею і кавалерійською казармою, що знаходився на вулиці Семигородській навпроти Народного саду.

Кінні перегони відбувалися за сприятливої погоди восени або найчастіше навесні на Зелені свята. Організовували їх військові, Крайова рада (агро)культури, Буковинський клуб панів, який був заснований 1906 року і мав ліцензію для влаштування тоталізатора. Ставки на перегонах приймали в касі клубу на вулиці Панській у готелі "Бель Вю". Перед Першою світовою війною, протягом кількох років, керівником тоталізатора на кінних перегонах був великий землевласник Алексіс лицар фон Грігорча. За перебігом перегонів стежили судді, які визначали переможців. Обов’язковою була присутність лікаря. Жокеї були одягнені в спеціальний спортивний одяг або у військову уніформу з шарфом на шиї.
Призові внески складалися із субвенцій, що їх надавали Міністерство сільського господарства, Австрійський жокей-клуб, та пожертв приватних меценатів. Серед жертводавців кінних перегонів значився барон Георг Василько. Він був першим буковинцем, який у 1901 році став членом елітного жокей-клубу у Відні.

Напередодні перегонів розклеювали по місту кольорові плакати. До іподрому їхали на каретах та велосипедах, йшли пішки. Його прикрашали прапорцями кольорів Габсбурзької монархії: жовто-чорними, синіми, червоними. Іподром заповнювали військовики в кітелях, чиновники у формі, пани в циліндрах, вишукані пані в білих та синіх сукнях із парасольками, а також "різні зацікавлені". Вишукана публіка займала місця на дерев’яних трибунах, а селяни у святкових народних строях юрмилися довкола території іподрому. Велика черга була біля невеликої споруди, де розміщувався тоталізатор та приймали ставки. У перерві між заїздами працював буфет.

Серед гостей, що завітали на кінні перегони в червні 1905 року, були крайовий президент Бляйлєбен, полковник Кох, офіцери, багато спортсменів. Газета Czernowitzer Allgemeine Zeitung писала: "Елегантна публіка займала трибуни обидва дні (перегонів). Дами у яскравих вбраннях, у тюлях та мереживі, мундири всіх родів військ… Після закінчення перегонів можна було спостерігати від’їзд екіпажів…".


Цікаві факти
*Від початку австрійського правління на Буковині полювання вважалося необхідністю, адже це був "край ведмедів та вовків". За виловлювання і відстрілювання звірів призначали нагороду.

*У червні 1905 року чернівецькі газети оповідали про перемогу на кінних перегонах кобили Фріди власника Ніколая лицаря фон Бухенталя в категорії "Індивідуальний вихід панів", де кіньми керували з візків. Та більшість публіки зробила ставки в тоталізаторі на перемогу коня Боссака пана Горчинського.

*На відміну від інших міст Габсбурзької імперії, де проводились кінні перегони, у Чернівцях призи для переможців були чи не найнижчими – лише 600 крон. В травні 1912 року сума призу від магістрату зросла до 1200 крон.

*Напередодні Першої світової війни у перегонах брали участь близько 100 коней. Деякі власники представляли для перегонів 3-5 коней.

*Під час Першої світової війни російські війська зруйнували іподром. У 1920 році "Буковинський Уніон-клуб" розпочав спорудження нового іподрому, який був другим за величиною в Румунії. За радянської влади перестали проводити кінні перегони.

(Продовження у наступному числі додатка "Місто")
Підготувала Надія БУДНА
Використано матеріали з книги Катерини Валявської "У мереживі вальсу. Світське життя на Буковині (1848-1918)".

Фото
На кінних перегонах у Старій Жучці, початок ХХ століття. Фото з приватної колекції Сергія Осачука.
Іподром при школі верхової їзди у Радівцях. Фото з фондів Чернівецького обласного краєзнавчого музею.
Програма чотириденних кінних перегонів 1922 року в Чернівцях. Фото обласного державного архіву.

Читайте новини "МБ" у Facebook | Telegram | Viber | Instagram