Кав’ярні влаштовували кімнати для ігор в карти, доміно, тарок
Увійшовши в азарт, чернівчани програвали величезні суми.
(Продовження. Початок у попередніх числах додатка "Місто")

Відомі чернівчани мали свої постійні місця в кав’ярнях. У рекламі кафе "Європа" йшлося про те, що заклад є місцем зустрічі "вишуканого товариства". Тут відпочивали "генералітет, патриції бюргерства, високе чиновництво та велике число духовної еліти міста". Свої місця мали медики, адвокати та судді. Постійними відвідувачами "Європи" були генерал Унчовський, полковник Моссанг, президент Торгово-промислової палати Вільгельм Тіттінгер, архімандрит Стефанелі, художник Євген Максимович.



Відвідувачі розподілялися за станами

Кав’ярні та ресторани слугували місцем для ділових перемовин банкірів і комерсантів. Автор сатиричного фейлетону писав про розподіл відвідувачів: "Воєнний стан заселяє кондитерську Кухарчука, стан трудівників – кав’ярню "Габсбург", учительський стан – кав’ярню "Європа".
Представники української інтелігенції зустрічалися в ресторані-саду Гебеля. Тут була велика тераса на чотири тисячі осіб. На схилі розташовувалася броварня. У травні 1891 року в ресторані проводили паркове свято за участю музичної капели 41-го полку.

Азартні ігри були заборонені в публічних місцях та чернівецькі кав’ярні часто порушували цю заборону і влаштовували окремі зачинені кімнати для ігор в карти, доміно тощо. Так, у 1910 році поліція розслідувала справу про порушення заборони азартних ігор у кафе "Кайзер".

У 1911 році гучного розголосу в Чернівцях набула судова справа Якоба Борковського. Колишнього головного секретаря ради крайової (агро) культури звинувачували в розкраданні грошей із державних субвенцій. Упродовж кількох років він украв приблизно 137 тисяч крон. Ці кошти Борковський використовував для ставок в азартних іграх. Численні свідки розповідали, що він часто грав у тарок та ескарте в кав’ярнях "Габсбург" і "Кайзер". Завдяки виграшам вів розкішний спосіб життя, проводив час у товаристві "дам із напівсвіту" та в "домах утіхи".

Хоча Борковський був одружений, його часто помічали в товаристві хористок театру й танцівниць, за якими він слідував навіть до Відня та Берліна й обдаровував їх діамантовими коштовностями. Подружню невірність та захоплення азартними іграми він намагався виправдати своїми переживаннями через хворобу дружини.

Променад чернівецького панства



Прогулянки в парках пішки, на коні чи в екіпажі були обов’язковим ритуалом світського життя. У 1830 році в Чернівцях за проєктом окружного інженера Маріна заклали Народний сад. Алеї в нічний час гарно освітлювали лампи. У "Швейцарській хатинці" відбувалися театральні вистави та концерти. Представники вищого класу любили тут з’являтися, пані демонстрували свої наймодніші туалети. Художник Франц Кнапп зобразив на своїй картині, як місцеві бюргери повагом прогулюються в Народному саду.

Для відпочинку гостей були купальня, стрілецький будинок, кафе-салон просто неба, "Сад-ресторан Прагера", кілька публічних садів "другого і третього рангу". У кондитерській можна було випити кави під час ранньої прогулянки. Вечорами грала військова капела.

Журналіст так описував Народний сад в есе 1875 року: "Зеленіє парк, повний тінистих дерев і сонячних галявин, – такий великий і так добре доглянутий, що іншого такого не зустріти в жодному місті Східної Європи: це міський Фольксгартен. Тут на шабат здійснює свої променади єврейське, а в неділю християнське панство, проте в будні дні тут лунають тихими алеями загадкові та приглушені звуки: це чернівецькі гімназисти, які вчать напам’ять заданий їм шмат науки".

Для прогулянок "вершки суспільства" використовували також парки Франца Йозефа, Шиллера, на Габсбурзькій височині, Ботанічний сад. На вулиці Панській, за спогадами Георга Дроздовського, можна було "захоплено споглядати елегантних дам, які їхали фіакрами на гумових колесах зі своїми обмундированими або цивільними кавалерами".


Цікаві факти

*Наприкінці ХІХ століття в чернівецькій кав’ярні "Габсбург" з’явилася окрема кімната для жінок – дамський салон.

*Любила чернівецька еліта і ресторан в готелі "Бель Вю". На просторій терасі на балконі могло поміститися 80 відвідувачів.

*У 1909 році на площі Єлизавети (нині – Театральна) відкрилося кафе "Кайзер". Тут були читальний, більярдний, гральний та концертний зали. Приваблювала відвідувачів і велика літня тераса перед театром.

*Про спеціальні кабінети в кав’ярнях писав Георг Дроздовський. Увійшовши в азарт, там програвали величезні суми грошей. Барон Василько згадував, що він програв "чотири тисячі й кількасот гульденів" у ресторані готелю "Вайс".

*Для кінних прогулянок у Народному саду облаштували алеї. Якось тут трапилася неприємна пригода. Дві дівчинки ледь не потрапили під колеса брички з кіньми.

(Продовження у наступному номері додатка "Місто")
Підготувала Надія БУДНА
Використано матеріали з книги Катерини Валявської "У мереживі вальсу. Світське життя на Буковині (1848-1918).

Читайте новини "МБ" у Facebook | Telegram | Viber | Instagram