Як за Австрії формувалася та розважалася чернівецька еліта
Вийшла книжка Катерини Валявської "У мереживі вальсу. Світське життя на Буковині (1848-1918)"

Авторка книжки Катерина ВАЛЯВСЬКА працює в Чернівецькому краєзнавчому музеї завідувачкою відділу науково-освітньої роботи.

– Я зацікавилася цією темою ще в студентські роки. Хотілось дізнатися, як формувалася еліта на Буковині, зазирнути за лаштунки повсякденного життя чернівецької знаті, побачити, як вони спілкувалися, як розважалися, – розповіла пані Катерина. – У першій половині ХІХ століття члени знатних буковинських родин, орієнтуючись на віденську придворну культуру, вивчали французьку та німецьку мови, проводили час у салонах, одягалися за німецькою модою. Захоплення співами об’єднувало політичних опонентів в одному товаристві, а кав’ярня могла стати місцем, де у дискусіях зароджувалися важливі рішення. Попри провінційність, у Чернівцях з’явилися всі атрибути для публічного життя бомонду: театр, філармонія, казино, салони, ресторани, кав’ярні, парки, різні культурно-освітні товариства, світські зустрічі, бали, кінні перегони.



Передумовою цієї книжки стала моя кандидатська дисертація на кафедрі літератури Чернівецького національного університету, над якою я працювала чотири роки. Згодом продовжила цю тему в Науково-дослідному центрі буковинознавства. Матеріали шукала скрізь: в Науковій бібліотеці ЧНУ, обласній науковій та Муніципальній, в обласному архіві та архівах Львова і Києва, Інституті літературознавства, музеях. Більшість текстів із німецької та румунської мови перекладала сама. Та цієї книжки не було б, якби не моя наставниця – Ганна Скорейко, доцент кафедри історії України ЧНУ. Саме їй належить ідея дослідити явище світського життя на Буковині. Важливі поради отримала від професора ЧНУ Василя Ботушанського, який був науковим рецензентом. Вдячна багатьом людям, що мені допомагали: краєзнавиці Марії Никирсі, Миколі Кушніру, Сергієві Осачуку, Андрею Корбе-Гойше, Святославу Пахолківу, Михайлові Балабушенку, Ірині Яворській.

"Благородні дами одягаються по-німецьки"

У 1774 році, скориставшись результатами воєнних дій Російської імперії проти Османської, цісар Йозеф ІІ анексував територію Буковини. На той час тут панували середньовічні порядки, а в лісах переховувалися втікачі із сусідніх земель. У звітах до Відня австрійські військовики писали, що шляхта і духовенство були неосвіченими та не мали виховання. Побувавши на Буковині у 1823 році, цісар Франц І так описував свої враження: "Містяни частково німецькі, частково молдавські, які одягнені в довгі штани з кафтаном із тканини, підбитим поверхи хутром, або в довгому одязі… Благородні дами одягаються по-німецьки, здебільшого як інші дами, хіба тільки ковпак із сукна на голові".

Чернівці спершу були гарнізонним містом, а з 1849 року стали крайовою столицею. Переселені сюди чиновники та військовики, які були вихідцями зі знатних родин чи так званих середніх класів, привозили свої звички та стиль життя. Найбільше модернізація торкнулася забудови міста. Стабільні прибутки давали можливість підприємцям і банкірам зводити сучасні будинки, імпозантні вілли та солідні магазини, ресторани. Газета Bukowiner Zeitung писала, що вигляду великого міста Чернівцям надає передовсім сучасний стиль новозбудованих готелів та кав’ярень. На початку ХХ століття завдяки розбудові периферійне місто Чернівці за стилем архітектури стало схожим на "маленький Відень".

Австрійський літератор Йозеф Рорер, котрий побував у Чернівцях у листопаді 1802 року, писав, що отримав запрошення від кількох місцевих чиновників найвищого рангу. Найбільше йому припали до вподоби гостини в будинку православного єпископа Буковини Даниїла (Влаховича), де його приймали як сина, пригощали сиром, який годі було шукати "серед австрійської чи баварської знаті".

Дівчині належало грати на фортепіано

Місцеві жителі на європейський манір бажали мати у своєму домі фортепіано. Як стверджував професор гімназії Адальберт Мікулич, уперше в Чернівцях цей музичний інструмент придбала заможна родина Влаховичів. Грати на фортепіано належало кожній дівчині з "хорошої сім’ї". На той час музична освіта для жінки мала навіть більше значення, ніж багате придане. Про значний попит на цей важливий атрибут світського життя свідчить той факт, що 1814 року в Чернівцях оселився виробник фортепіано Адальберт Кауделла.

Мандрівник Йоганн Коля, який побував на Буковині у 1838 році, писав: "У місті ми застали радісне і жваве життя і хоч би як мало це турбувати решту Європи, та все ж Чернівці тішать своєю гарною кухнею, своїми добрими товарами, радісними святами й хорошою славою довкола, тому всі російські службовці з Хотина, Кам’янця і сусідньої Бессарабії, коли бажають розважитися, намагаються отримати коротку відпустку і їдуть на день-два до Чернівців. П’ють там якісне угорське вино й купують своїм жінкам гарні віденські речі. Місто здалося нам не чим іншим, як околицею Відня, віддаленою, звісно, на 150 миль (1125 кілометрів – авт.) від столиці. Всі крамниці були заповнені гарними речами з Відня, всі будинки з великими яскравими написами, на яких торговці радять свої вина, свою біжутерію, свої рушники та мануфактуру".

На той час Чернівці вже були схожими на типове австрійське містечко. Окрім магістрату й суду, в місті працювали поштамт, цивільна та військова лікарні, дві аптеки, була в’язниця. Згодом збудували водогін, провели електричне освітлення та каналізацію, проклали трамвайну лінію, вулиці та майдани покрили бруківкою.

Мандрівник Адольф Шмідль згадував, що населення Чернівців складають "німецькі службовці та ремісники, вірменські та єврейські купці, а також багато бояр", завдяки численним закладам тут панує жваве життя, і "місто все більше розквітає".

Цікаві факти
Пудра для волосся – атрибут світського туалету

*Під час перебування в Чернівцях у 1817 році цісар Франц І та його четверта дружина Кароніна Августа відвідали школу для дівчат. Остання була здивована вихованням та шляхетним одягом доньок місцевих ремісників, зауваживши про недоречність такої "розкоші" та навичок ручної роботи, "які личать тільки дівчатам найвищих станів"

* Один із перших більярдних залів у Чернівцях належав Антонові Баку, який відкрив його у 1816 році.

*До Чернівців почали приїжджати мандрівні театри, фокусники, танцюристи, співаки. Такі дійства зазвичай відбувалися у громадських садах, заїжджих дворах чи імпровізованих театральних залах. Бали влаштовували здебільшого заможні купці.

*Зростала кількість готелів із гучними назвами, приміром "Золотий корабель", "Під трьома коронами", "Під золотою рибою". Тут збиралися представники місцевого "високого панства".

*Товари до Чернівців завозили з Німеччини, Туреччини, Відня. Вже у 1818 році в місті було багато "гарних крамниць". Тут можна було придбати пудру для волосся – неодмінний атрибут світського туалету. На місцевих ярмарках продавали як найдешевші товари, так і "предмети розкоші та великої вартости".

*Одне зі світських кіл спілкування зафіксовано на картині польського художника Зигмунта Грима. Вона датується між 1843 і 1848 роками. На полотні зображена група молодих чоловіків на прогулянці у вишуканому фаетоні, що рухається вулицею Семигородською повз Народний сад, на задньому плані видніється курсалон. Серед них – сини великих землевласників та чернівецьких чиновників, зокрема Якоб Петрович, який пізніше став першим бургомістром Чернівців. Керує екіпажем барон фон Мустяца.
(Продовження у наступному номері додатка "Місто").

Підготувала Надія БУДНА
Використано матеріали з книги Катерини Валявської "У мереживі вальсу. Світське життя на Буковині (1848-1918)".

Читайте новини "МБ" у Facebook | Telegram | Viber | Instagram