Першу броварню у колишньому приміщенні монетного двору в Садгорі започаткував ще барон Гартенберг наприкінці 18 століття.
У книзі Раймунда Кайндля "Історія Чернівців" йдеться про те, що до кінця 18 століття у місті почали працювати ще дві броварні, але їх продукція була неякісною і дорогою. Влада намагалася регулювати ціни, і 1788 року окружне управління погрожувало пивоварам, що їхні відмовки при ціні на ячмінь не будуть братися до уваги і лише "спричинять те, що їхні броварні будуть навіть втрачені і в них призначатимуться пивовари по службовій лінії".
Пивоварні стали відкривати при гуральнях поміщицьких господарств у Чернівцях, на Жучці та Рогізні. Втім особливого попиту напій не мав. Адже спершу для його виготовлення використовували дикий хміль.
1793 року в трьох місцевих пивоварнях зварили 1160 бочок пива, а 1801-го – 1650. У 1851 році вже працювало 25 броварень.
Із винайденням пресованих дріжджів і великих капіталовкладень в обладнання броварень почали виготовляти справжнє пиво. Його обсяг був незначний. За рік у кількох броварнях виготовили лише 25 тисяч віденських відер пива (одне віденське відро 56,6 літра). Тому значну його частину завозили зі Львова, Освенцима і Тешена. Дозволити собі коштовний напій могли не всі, тому для простого люду виготовляти пиво з кукурудзяного борошна у броварні Йозефа Балабана.
Та поступово обсяг пивної продукції зростав. 1851 року на місцевих броварнях було вироблено шість тисяч галонів пива міцністю 10-14 і більше градусів, а протягом 1908-1912 років – уже 148 тисяч галонів.
1851 року 70 робітників працювали на 25 малих броварнях.
Перший акціонерний пивоварний завод у Чернівцях відкрився 1869 року. Пиво тут розливали у фірмові пляшки коричнюватого кольору з видутими написами та відповідною символікою на них. Пивзавод було засновано групою місцевих підприємців – Генріхом Вагнером, Маркусом Цукером, Ісааком Рубінштейном та архітектором Грегором як акціонерне об’єднання зі статутним фондом 250 тисяч флоринів. Тут випускали пиво "Баварське", яке експортували до Румунії, Німеччини.
Невдовзі підприємство перетворилося на одного з найпотужніших виробників пива Австро-Угорської імперії. Бувало, що пиво перевозили на величезні відстані, але й після далекої мандрівки воно не втрачало свого смаку, що тоді було дивиною. На той час це чернівецьке підприємство пивоварної галузі прирівнювалося до пивзаводів Австрії й Німеччини. Для нього щороку доставляли до 1100 центнерів ячменю з Румунії та Бессарабії, а також до 200 центнерів хмелю – з Чехії.
"Виробництво високоякісного пива становило понад 44 тисячі галонів на рік. Для нього брали воду з місцевих артезіанських свердловин, якісний хміль та солод з ячменю найвищого ґатунку, і технологія виробництва була для тих часів досконалою. Пиво чернівецьких броварів швидко стало улюбленим напоєм не тільки на буковинських теренах, воно набуло популярності у Румунії, Галичині, Семигороді", – йдеться в книзі "Буковина: історичний нарис".
1884 року в Чернівцях створили "Перше Буковинське акціонерне товариство пивоварів". Буковинські та львівські броварі 1911 року об’єдналися у Галицько-буковинський пивний картель.
З розвитком пивоваріння у Чернівцях почало з’являтися чимраз більше шинків, гостинних дворів, де можна було випити пива.
Міські чиновники намагалися контролювати вартість напоїв, аби уникнути змов між власниками стосовно підвищення цін. Так, літр пива коштував від 28 до 40 геллерів.
У Чернівцях запровадили так званий пивний акциз. Кошти від нього, а також "котлові" гроші (за виробництво горілки) були одними з найбільших джерел поповнення міської скарбниці.
Фото з колекції Едварда Туркевича
Читайте новини "МБ" у Facebook | Telegram | Viber | Instagram
