Чернівецький драмтеатр збудували за один рік
Будівельні матеріали привозили з Відня та Будапешта.
30 січня 1900 року на засіданні Чернівецького магістрату ухвалили рішення про спорудження нового приміщення театру. Створили будівельний комітет, який очолив архітектор Йозеф Грегор.
Земельна ділянка – військового відомства
Запросили відомого будівельного радника, автора багатьох проєктів театрів Фердинанда Фельнера, щоби допоміг обрати земельну ділянку. Для місця розташування майбутнього театру розглядали різні міські площі: Австрії (нині – Соборна), Франца Йосифа (сквер навпроти Свято-Духівського собору), Рудольфа (Філармонії). Зрештою вибрали західну частину площі Єлизавети (Театральної).
Під будівництво театру на 700-800 місць планували виділити земельну ділянку площею 1430 квадратних метрів. Її власником було військове відомство, яке мало тут склади. Громадська рада звернулася до крайового президента принца Конрада Гогенлое. У червні 1904 року телеграфом було надано дозвіл на використання військових земель.
Вартість земельної ділянки, гонорари архітекторам, придбання необхідних пристосувань для сцени, декорації, оздоблення – всі виплати спершу не мали перевищувати 560 тисяч корон.
Магістрат змушений був взяти позику в банку під державну гарантію.
Фірма Фельнера і Гельмера виготовила креслення всіх частин споруди, зокрема головного та бічних фасадів, скульптур у бічних нішах, сцени, вестибюлю, даху. Ці унікальні проєкти зараз зберігаються в обласному архіві.
Першого серпня 1904 року викинули першу лопату землі для закладки фундаменту. Будівельні матеріали привозили з Відня та Будапешта.
Бетонні роботи і постачання цементу здійснювала фірма міського архітектора Фрідріха Шунна. Вона зробила всі сходи та проводила каналізацію. Столярні роботи виконувала перша буковинська столярна фабрика Ісака Шпехлера і Шабсе Люстіга. Водопостачання проводив Теодор Штайн. Вікна склив Маркус Гільдебрандт. Електрообладнання поставляла відома фірма Сіменс-Шукерт. Розпис стін довірили чеським майстрам Гудячеку та Ягоді.
Замурували грамоту нащадкам
Сотні робітників працювали день і ніч, аби вкластися у визначений контрактом термін. Театр урочисто відкрили третього жовтня 1905 року. Об 11:00 в новому приміщенні зібралися офіційні особи міста і краю, гості. Проводив урочистості тодішній бургомістр Едуард Райс.
Військова капела 41-го піхотного полку виконала святкову увертюру. Зачитали адресовану нащадкам грамоту, яку замурували у суфлерську будку. В ній писали: "Нехай цей театр служить справжнім храмом істинного мистецтва і культурним центром для всіх національностей та віровизнань, для всіх жителів міст і сіл". Як заведено в таких випадках, високоповажні особи тричі вдарили молотками, промовляючи: "На благо та процвітання краю і міста!", "Місту – на славу!", "Новий будинок, всього тобі доброго!"
Новий театр обійшовся місту в 600 тисяч корон. На той час це була фантастична сума. Інтер’єр вражав красою і багатим оздобленням. Оригінальні прикраси, ліпний декор, мармур, вишукана золота орнаментика, оксамит – усе створювало атмосферу розкоші. Фасад будівлі прикрасили скульптурними групами за мотивами грецької міфології. У нішах бокових стін розмістили мармурові бюсти видатних діячів культури: Бетховена, Гайдна, Гете, Моцарта, Шиллера, Шуберта.
.
Цікаві факти
Використали три кілограми золота
*Новозбудований театр на площі Єлизавети (нині Театральна) застрахували у Віденському страховому товаристві. Утримувався він передусім за кошти міського бюджету. Деяку суму виділяла крайова влада. Буковинський сейм надав субвенцію в розмірі 10 тисяч корон. Затрати на утримання театру в 1906 році зросли вдвічі й становили 100 тисяч корон.
*10 листопада 1907 року перед театром встановили пам’ятник драматургові Фрідріху Шиллеру, драми якого ставила театральна трупа. Кошти були з добродійних пожертв і внесків. Із приходом румунської влади у 1922 році скульптуру перенесли до Німецького народного дому.
*У радянський час, 21 червня 1954 року, театру присвоїли ім’я Ольги Кобилянської. До 100-ліття від дня народження письменниці встановили її погруддя. Автором був львівський скульптор Лука Біганич. У 1980 році пам’ятник перенесли в село Димку на Глибоччину.
*Проєкт нинішнього пам’ятника Ольги Кобилянської з розгорнутою книгою в руках розробили чернівецькі скульптури. Його встановили на гранітному постаменті – за декілька метрів далі від того місця, де стояло колишнє погруддя.
*За весь період роботи театру була тільки одна серйозна реставрація, яка тривала шість років (1977-1980), хоча будували його лише рік. Витратили 600 тисяч радянських рублів. На відновлення інтер’єру за давньою австрійською технологією використали понад три кілограми сусального золота. Придбали нові меблі, покращили освітлення, відреставрували дзеркала. Для ремонту даху замовили дві тонни міді. Відреставрований театр відкрили третього жовтня 1980 року.
*На сцені театру виступали відомі майстри світової оперної та драматичної сцени: Енріко Карузо, Федір Шаляпін, Соломія Крушельницька, Марія Бієшу, актор австрійської драми Моіссі та інші.
*У німецькому місті Фюрт є брат-близнюк Чернівецького театру. Та внаслідок того, що Театральна площа на кілька метрів вкопана, наш театр виглядає величніше.
Підготувала Надія БУДНА
Використано матеріали з книги Марії Никирси "Чернівці. Документальні нариси з історії вулиць і площ".
Фото з Колекції Едварда Туркевича
Читайте новини "МБ" у Facebook | Telegram | Viber | Instagram
