Тут молилися козацькі гетьмани, австрійський цісар, вшановували пам'ять Кобзаря

Дерев’яна церква Святого Миколая. Храм був збудований 1607 року на міській околиці при "дорозі на Горечу". Його стиль – хатній тип культової споруди, притаманний Буковині тих часів. Це однорівнева церква без купола. Її стіни складені з дубових брусів у зруб. Дах покритий дранкою та увінчаний трьома кованими хрестами. Спочатку поблизу церкви стояла дерев’яна дзвіниця на три дзвони. 1868 року на її місці спорудили муровану дзвіницю, яка збереглася до наших днів. Міські легенди називають церкву "козацькою". Нібито тут молилися гетьмани Петро Сагайдачний під час Хотинської війни 1621 року та Іван Мазепа після Полтавської битви 1709 року. За однією із легенд, нібито в цій церкві відспівували старшого сина Богдана Хмельницького Тиміша, який був важко поранений під Сучавою і помер дорогою додому.



Римо-католицький костел Воздвиження Всечесного Хреста – перший мурований храм Чернівців. Будувати його розпочали у 1787 року за дорученням австрійського цісаря Йосифа ІІ. Імператор сам визначив місце для нового кам’яного храму та не пожалкував на будівництво грошей. Споруджували костел аж 27 років. Йому весь час не щастило: через прорахунки архітекторів двічі обвалювалась вежа, він горів. Прототипом храму є костел в Римі. Фрескові розписи на стінах і стелі заповнені стилізованими квітковими мотивами, які символізують вічне дерево життя. Вражають сім неоготичних вівтарів, а також орган, який ще в 70-х роках ХІХ століття здобув дві медалі у Відні та Парижі, як найкращий за тембром звучання в Європі.





Парафіяльна церква Святої Параскеви Сербської – перший православний мурований храм у Чернівцях. Будівництво собору розпочалося 1844 року на місці старої дерев’яної церкви. Воно затяглося майже на два десятиліття. Завершити будівництво допоміг Буковинський православний релігійний фонд.Саме у церкві Параскеви відбулася подія, яка стала знаковою для пробудження національної громади Буковини. 29 лютого 1864 року в щойно збудованому храмі урочисто вшанували третю роковину смерті Тараса Шевченка.



Церква Успіння Пресвятої Богородиці. У 1820 році заможний містянин Тадей Туркул надав для майбутнього греко-католицького храму власну ділянку й пожертвував на будівництво значні кошти. 10 червня 1821 року чернівецькі греко-католики урочисто увійшли до свого нового храму.Простоявши понад сто років, церква була істотно перебудована у стилі українського бароко за проектом відомого чернівецького вченого та політика Володимира Залозецького. У 1937 році оновлений храм освятили на честь великого церковного свята Успіння Пресвятої Богородиці.



Вірменська церква. Будівництво церкви розпочалось 1869 року. А 9 жовтня 1875 року творіння геніального архітектора Йосифа Главки було урочисто освячене на честь cвятих апостолів Петра і Павла. Завдяки чудовій акустиці храм від самого початку використовували як концертну залу, тут влаштовували вечори церковного співу і музики. Сьогодні у колишній церкві знаходиться органний зал обласної філармонії.



Костел Серця Ісуса. 1894 року завдяки клопотанню місіонерів ордену єзуїтів було зведено монастирський комплекс зі стильним костелом, який освятили на честь Пресвятого Серця Господа Ісуса. Проєкт храму розробив професор Йозеф Ляйцнер – директор Чернівецької школи ремесел. Костел був побудований на зразок кращих готичних храмів Центрально-Східної Європи. У радянські часи тут знаходився обласний Державний архів. Пізніше культову споруду повернули релігійній громаді.



Кафедральний собор Святого Духа. Перший камінь у його фундамент було закладено у липні 1844 року. Будівництво велося під наглядом крайового інженера Маріна та віденського архітектора Рьолля. 1860 року за проєктом архітектора Главки перебудували фасад храму. Через 20 років після початку робіт у липні 1864-го владика Євген Гакман освятив кафедральний собор. Проте внутрішні оздоблювальні роботи тривали аж до кінця століття. Собор побудовано у стилі італійського Ренесансу. За основу взяли один із проєктів Ісаківського собору в Санкт-Петербурзі. Купол церкви має висоту 46 метрів.



Собор Святого Миколая був побудований 1939 року за зразком одного із шедеврів румунського середньовічного зодчества – храму в Куртя-де-Арджеш. На зв’язок із румунською культовою архітектурою вказують оригінальні кручені бані церкви. За радянських часів храм не закрили і не припиняли Богослужіння. Завдяки цьому всередині зберігся самобутній інтер’єр буковинської церкви першої половини XX століття, зокрема старовинний іконостас. Також вціліли вітражі під банями, мощі cвятих мучеників, ікони та інше церковне начиння.

Підготувала Надія БУДНА
Використано матеріали з книжок "Історичні вулиці, будинки та видатні особистості" (Ігор Мальник, Леся Щербанюк, Олег Любківський) та "Чернівці. Документальні нариси з історії вулиць і площ" (Марія Никирса).
Фото з колекції Едварда Туркевича.

Читайте новини "МБ" у Facebook | Telegram | Viber | Instagram