Чому прем'єра стала голосною? Задовго до неї театрали гомоніли про те, чи можливо перенести на сцену творчість Василя Кожелянка, який своїм гострим словом, тонким гумором та жорсткою іронією в особливому світлі розкривав читачеві історію. Було голосно також і під час прем'єри, і після неї.
Те, що майже три години відбувалося на сцені, тримало глядача в дуже сильній емоційній напрузі. Зал здригався від голосних пострілів з пістолетів і вдихав справжній запах пороху. Вражено спостерігав за дуеллю, під час якої актори влаштували справжнє фехтування. Голосними були і масові бої, і сцени гуляння у борделі, і сценічне відтворення війни з відрами крові, і фатальні любовні пристрасті, і увесь музичний супровід. Та й більшість діалогів велися на підвищених інтонаціях. На фоні усього цього вестерну по-чернівецьки над сценою звисав величезний металевий павук, вагою у чверть тони...
Враження від такої голосної гри у глядачів неоднозначні. Тим не менш, кожна гучна сцена розкривала важливі теми Кожелянкової творчості: національної ідеї, війни... "А павук - це ж символ зради", - чулося у залі. А вже під час першої дії глядач легко провів паралель із сьогоденням.
- Я зрозуміла, що Кожелянко був якимось пророком, - говорить режисер-постановник вистави Людмила Скрипка. - Чи міг він знати, що після написання твору відбудеться своєрідне дежавю? Дія роману розгортається у 1939 році. Зокрема, ідеться про те, як відбувся аншлюс між Австрією та Німеччиною. Гітлер зробив референдум, на якому 97 відсотків проголосувало за воз’єднання Австрії з Німеччиною. Можемо провести своєрідні паралелі з нинішніми політичними подіями... Життя наших персонажів відзеркалює сьогодення. Отой срібний павук настільки живий сьогодні, він ще висить над нами і своїми лапками манить кожного з нас.
Проведення паралелей із сьогоденням режисер завершила яскраво: після емоційно виснажливої постановки з образами зради, війни, Гітлера, Сталіна, опустилася завіса і перед втомленим глядачем з'явився актор в образі Путіна. Було відчуття, що між минулим та сьогоденням, між сценою та залом не існує жодної завіси. Зал вибухнув оваціями.
- Вважаю, якби Кожелянко був живим, він би аплодував стоячи, - говорить племінниця видатного письменника Ірина Симанчук. - Я в захваті від постановки. Те, що я читала, той феєричний світ мого дядька, він насправді ожив на сцені.
... А над усім цим дійством на сцені ожили і передвоєнні Чернівці. Тодішні костюми, місцева говірка на декількох мовах (особливо тішила глядача чернівецька лайка на кшталт "Курва! Курва дошка!"), садигурські бої, розцяцькована публіка у місцевих дорогих ресторанах, повідомлення тодішньої преси, славетний чернівецький бордель, уже легендарний образ двірника Яся, який трояндами підмітає вулицю, і навіть справжній старовинний велосипед... Така постановка про Чернівці та долі його городян у театрі є першою. Щоби розкрити колорит тодішнього чернівецького вестерну до роботи навіть залучили увесь творчий склад театру. Більше того, окремі актори грали одразу декілька ролей. А ось головні ролі детективів дісталися Назарові Кавуличу та Олексію Надкерничному. Кохану детективів Марію грають Анна Моргунова та Марина Тимку.
- Мої враження? Важко сказати... Після побаченого відчуваю себе перевтомленим, - говорить глядач Ігор РОВЕГА. - Побачити на сцені старі Чернівці - це дуже сильні враження. Не менші враження від тем, про які писав Кожелянко. Однак на сцені усе було дуже яскравим і голосним. Я би навіть сказав не дуже, а занадто голосним... Занадто! Постановка - це подія для міста. Але інколи здавалося, що це не вестерн, а балаган по-чернівецьки. Але я усім раджу подивитися на сцені те, про що писав Кожелянко.
