Прем'єра театрального вестерну "Срібний павук" за однойменною книгою Василя Кожелянка стала голосною і у прямому, і у переносному розумінні. Книга видатного буковинського письменника ожила на сцені Чернівецького муздрамтеатру імені Ольги Кобилянської 17 травня. Глядач побачив історію чернівецьких детективів Кароля та Гельмута, які більшість часу проводять у ресторанах, ганяються за бандитами або у душевних муках від нерозділеного кохання до красуні Марії. В усі ці долі вплітається війна і кожен робить свій вибір...

Чому прем'єра стала голосною? Задовго до неї театрали гомоніли про те, чи можливо перенести на сцену творчість Василя Кожелянка, який своїм гострим словом, тонким гумором та жорсткою іронією в особливому світлі розкривав читачеві історію. Було голосно також і під час прем'єри, і після неї.

Те, що майже три години відбувалося на сцені, тримало глядача в дуже сильній емоційній напрузі. Зал здригався від голосних пострілів з пістолетів і вдихав справжній запах пороху. Вражено спостерігав за дуеллю, під час якої актори влаштували справжнє фехтування. Голосними були і масові бої, і сцени гуляння у борделі, і сценічне відтворення війни з відрами крові, і фатальні любовні пристрасті, і увесь музичний супровід. Та й більшість діалогів велися на підвищених інтонаціях. На фоні усього цього вестерну по-чернівецьки над сценою звисав величезний металевий павук, вагою у чверть тони...

Враження від такої голосної гри у глядачів неоднозначні. Тим не менш, кожна гучна сцена розкривала важливі теми Кожелянкової творчості: національної ідеї, війни... "А павук - це ж символ зради", - чулося у залі. А вже під час першої дії глядач легко провів паралель із сьогоденням.

- Я зрозуміла, що Кожелянко був якимось пророком, - говорить режисер-постановник вистави Людмила Скрипка. - Чи міг він знати, що після написання твору відбудеться своєрідне дежавю? Дія роману розгортається у 1939 році. Зокрема, ідеться про те, як відбувся аншлюс між Австрією та Німеччиною. Гітлер зробив референдум, на якому 97 відсотків проголосувало за воз’єднання Австрії з Німеччиною. Можемо провести своєрідні паралелі з нинішніми політичними подіями... Життя наших персонажів відзеркалює сьогодення. Отой срібний павук настільки живий сьогодні, він ще висить над нами і своїми лапками манить кожного з нас.

Проведення паралелей із сьогоденням режисер завершила яскраво: після емоційно виснажливої постановки з образами зради, війни, Гітлера, Сталіна, опустилася завіса і перед втомленим глядачем з'явився актор в образі Путіна. Було відчуття, що між минулим та сьогоденням, між сценою та залом не існує жодної завіси. Зал вибухнув оваціями.

- Вважаю, якби Кожелянко був живим, він би аплодував стоячи, - говорить племінниця видатного письменника Ірина Симанчук. - Я в захваті від постановки. Те, що я читала, той феєричний світ мого дядька, він насправді ожив на сцені.

... А над усім цим дійством на сцені ожили і передвоєнні Чернівці. Тодішні костюми, місцева говірка на декількох мовах (особливо тішила глядача чернівецька лайка на кшталт "Курва! Курва дошка!"), садигурські бої, розцяцькована публіка у місцевих дорогих ресторанах, повідомлення тодішньої преси, славетний чернівецький бордель, уже легендарний образ двірника Яся, який трояндами підмітає вулицю, і навіть справжній старовинний велосипед... Така постановка про Чернівці та долі його городян у театрі є першою. Щоби розкрити колорит тодішнього чернівецького вестерну до роботи навіть залучили увесь творчий склад театру. Більше того, окремі актори грали одразу декілька ролей. А ось головні ролі детективів дісталися Назарові Кавуличу та Олексію Надкерничному. Кохану детективів Марію грають Анна Моргунова та Марина Тимку.

- Мої враження? Важко сказати... Після побаченого відчуваю себе перевтомленим, - говорить глядач Ігор РОВЕГА. - Побачити на сцені старі Чернівці - це дуже сильні враження. Не менші враження від тем, про які писав Кожелянко. Однак на сцені усе було дуже яскравим і голосним. Я би навіть сказав не дуже, а занадто голосним... Занадто! Постановка - це подія для міста. Але інколи здавалося, що це не вестерн, а балаган по-чернівецьки. Але я усім раджу подивитися на сцені те, про що писав Кожелянко.