У ніч з 21 на 22 червня обрядодійці Прадавньої Віри Предків відзначали свято Купала, що за сучасним стилем називають Днем літнього сонцестояння. З шостої години вечора на міському пляжу жінки та дівчата плели віночки, виготовляли ляльки бога весняного сонця Ярила та духу смерті Марени, а чоловіки готували вогнище та Купайлицю, вербову віть, яка символізує бога літнього сонця Купала. Свято розпочалося обрядом славлення богів, а потім перейшло у купальське дійство. Після бра чини - традиційної вечері з пирогом та іншими українськими національними стравами, запалили вогнище, у якому спалили ляльки Ярила та Марени. Дівчата пускали Прутом віночки, а чоловіки запалене колесо-Сонце. До обрядців приєдналися й відпочиваючі. Навіть чоловіки не соромилися одягати сплетені з польових квітів вінки, а вночі пари перестрибували через вогнище на знак очищення. Свято скінчилося вранці, коли прихильники прадавньої віри зустріли бога літнього сонця Купала.
