Відома українська письменниця Марія Матіос, буковинка, автор таких книг як "Солодка Даруся", "Нація", "Життя коротке" та інших, звернулася з відкритим листом до Генерального прокурора Віктора Пшонки.
Текст листа має у своєму розпорядженні "Дзеркало тижня". У листі письменниця заявляє про початок політичного переслідування після виходу її останніх книг.
У листі до Генеральної прокуратури, зокрема, йдеться:
"17 грудня минулого року із посиланням на доручення Генеральної прокуратури України працівники Шевченківського райвідділу внутрішніх справ м. Львова (відділ боротьби з організованою злочинністю) розшукували "громадянку Марію Матіос" у приміщенні львівського видавництва "Піраміда" з метою вилучення з продажу моєї книги "Вирвані сторінки з автобіографії", яка, до речі, визнана "Книгою року-2010". Працівники видавництва пояснили співробітникам міліції, що письменниця М.Матіос мешкає в Києві і попросили надати бодай якісь документи для пояснення причини розшуків. Після телефонних перемовин із своїм начальством міліціонери відмовилися показувати документи, які мали при собі, лише з відстані продемонстрували якесь доручення та ксерокопії сторінок моєї книжки.
Історія незалежної України не знає жодного факту намагання вилучити книжки Шевченківського лауреата з продажу силами правоохоронних органів та ще в такий "оригінальний" спосіб!
Мене цікавить, який стосунок до мене та до моєї творчості мають правоохоронні структури України, зокрема, міністерство внутрішніх справ, дільничні інспектори якого із посиланням на розпорядження Генерального прокурора України опитують мешканців тих будинків у Києві, де моя родина мешкала свого часу, змушуючи їх підписувати відповідні свідчення щодо мене?
Такі дії працівників правоохоронних органів мають всі ознаки шантажу та безпідставного психологічного тиску. І я їх розцінюю як неприпустимі з точки зору здорового глузду та професіоналізму їхніх виконавців, а також як такі, що принижують мою людську честь, гідність і моє письменницьке ім’я, створюють дискомфорт моїй родині та близьким.
Я не потребую додаткової відомості подібними засобами. У будь-якого письменника є безвідмовний промоутер його творчості – його читач, а не така одіозна "підтримка багнетами" чи, боронь Боже, силами "Альфи", яка, на мій подив, останнім часом входить у моду в Україні.
Якщо Генеральна прокуратура України чи міністерство внутрішніх справ мають бажання чи потребу обговорити зі мною літературні чи будь-які інші теми, думаю, немає необхідності збурювати сторонніх людей, вдаючись до мого "всеукраїнського" розшуку. У час новітніх технологій та високопрофесійних українських "шерифів" у Києві у кліп ока можна знайти відому людину, без демонстрації м’язів і психологічного тиску на людей, які не мають жодного стосунку до сфери його діяльності".
