* Пресреліз
Альона Тодоріко – поліціянтка з десятирічним стажем. Починала свій шлях зі служби в патрульній поліції, нині ж — представниця Департаменту головної інспекції та дотримання прав людини Національної поліції України. Як народження дитини спонукало її стати поліцейською та з якими труднощами зіштовхуються жінки на службі в поліції, Альона розповідає проєкту "Нежіноча робота".
Альона Тодоріко має економічну освіту. Її трудова біографія починається з роботи за фахом. Альона працювала в галузі закупівель для гіпермаркетів, згодом – у великій логістичній компанії. Втім, після трирічної відпустки по догляду за дитиною жінка розпочала кар’єру в поліції. Каже: саме поява сина спонукала до вибору такого професійного шляху.
"Коли синові було пів року, ми часто гуляли в парку з візочком. І я тоді почала звертати увагу, що в ігровій зоні та зоні відпочинку досить багато людей, які порушують громадський порядок, у стані алкогольного сп'яніння, які засмічують цей парк, тобто порушують благоустрій міста. І я для себе вирішила, що мушу зробити все для того, щоб моя дитина жила в кращих умовах, у безпечному середовищі. І якщо я цього не зроблю, то цього не зробить ніхто для моєї дитини, – згадує Альона. – Я часто замислювалася про це, але думала, що з моєю економічною освітою і віком досить важко так круто змінювати своє життя. Але в 2016 році в Чернівцях відбувся набір до патрульної поліції. Я спробувала – і пройшла".
Альона згадує: якби не підтримка рідних, можливо, і не зважилася б на такий крок – адже робота небезпечна, а дитина маленька. Втім, безумовне прийняття отримала хіба від близьких. Серед колег авторитет довелося завойовувати. Альона розповідає, що спочатку колеги-чоловіки стереотипно ставилися до неї: не сприймали як рівну саме тому, що вона жінка.
"Коли я починала з патрулювання, спочатку було неоднозначне ставлення до жінки в поліцейській формі. Тоді саме відбувалася реформа, і патрульна поліція почала їздити в екіпажах "чоловік-жінка". Але згодом, чоловіки-поліцейські зрозуміли, що з жінкою комфортно, вона страхує, вона на прикритті. У багатьох ситуаціях, в яких потрібна деескалація конфлікту, то краще це вдається, як на мене, жінкам. Не знаю чому: спілкуємося ми однаково, але коли з порушником говорить жінка, він трохи зменшує агресію", – говорить Альона.
Важкі періоди служби в Альони були, однак вони не змусили її цілковито відмовитися від служби, а лише змінити рід діяльності в поліції.
Фото з особистого архіву героїні
Альона згадує: "Я працювала в досить складному районі, в якому було мало колег – ювенальних поліцейських. Було літо – протягом трьох місяців майже щоночі зникала дитина. Тобто практично щоночі я шукала чи рятувала дітей. Останньою краплею став виїзд на раптову смерть тримісячної дитини, задихнулася під час того, як мати в стані алкогольного сп’яніння годувала її грудьми. Після цього я перейшла в адміністративну практику. Протягом року приходила до тями, але професію я не змінила – змінила лише сферу всередині системи".
До обов’язків Альони нині належить дотримання прав людини в поліцейській діяльності – йдеться і про права людей, з якими взаємодіють поліцейські, і про права самих поліцейських. Серед іншого – і рівні права жінок та чоловіків на роботі.
"Жінок з кожним роком в поліції стає все більше, – говорить Альона. – Зміни відчутні. Поліція поступово стає більш відкритою до гендерної рівності. У нас є і гендерні квоти, і навчання. Спочатку, коли я починала про це говорити, сприймали по-різному, а зараз – нормально. Мене запитують, як правильно говорити, скажімо, і я залюбки підказую. Наприклад, мають використовуватись фемінітиви, я – поліціянтка, і мені дуже подобається це слово".
І хоч зі слів поліцейської, жінкам все ж потрібно докласти трішки більше зусиль, щоб їх почули, у цілому в поліції, якщо ти справді хочеш досягнути результату, докладаєш зусиль, є комунікабельною, вивчаєш законодавство та орієнтуєшся в ньому, то немає перешкод в досягненні певної мети. Нині, розповідає Альона, жінок у формі вже не сприймають як щось дивне. А син, заради безпеки якого колись вона пішла працювати в поліцію, пишається нею.
"Скоро синові виповниться 16 років, – розповідає поліціянтка. – Він пишається мамою у формі, він про це говорить. Він зі мною змалечку, навіть ходив зі мною на службу. Навчається в медичному коледжі. Я допомагаю йому порадами у військовій підготовці – наприклад, стрільбі. Бачу сенс в усьому, що я роблю. Знаю, що моя присутність сьогодні тут, на цій посаді, в Національної поліції відкриває шлях іншим жінкам. Дякую за це".
_______________________________________________________________
Матеріал створено в межах комунікаційної кампанії "Н̶е̶жіноча робота", яка реалізується ГО "Нові українські наративи" в межах ініціативи "Рівність. Лідерство. Майбутнє".
Ініціатива "Рівність. Лідерство. Майбутнє" впроваджується громадською організацією "Дівчата" в межах проєктів ООН Жінки "Посилення жіночого лідерства для стійких і мирних суспільств", що фінансується урядом Данії, та "Трансформаційні підходи для досягнення гендерної рівності в Україні", що фінансується урядом Швеції та втілюється у співпраці з Офісом Віцепрем'єр-міністерки з питань європейської та євроатлантичної інтеграції, а також у партнерстві з Міністерством соціальної політики України. Фінансову підтримку ініціативі також надає Жіночий фонд миру та гуманітарної допомоги ООН (WPHF).
