Про це свідчать отримана "Дзеркалом тижня" в Кабінеті міністрів низка матеріалів. Приміром, аналітична записка "Про невідповідність окремих даних органів державного управління і фондів соціального страхування, а також про рівень тінізації зайнятості в Чернівецькій області" показує типову для українських регіонів ситуацію.
"Відповідно до звітності Державної податкової адміністрації в Чернівецькій області, у 2009 році отримували заробітну плату 208 тис. осіб, яким нараховано 2,964 млрд заробітної плати. (208 тис. осіб - це 50% від економічно активного населення області віком від 15 до 70 років; або 55% населення, зайнятого економічною діяльністю)",- йдеться в документі.
Водночас, уже в наступному абзаці документу, із посиланням на обласне управління Пенсійного фонду, подаються зовсім інші дані, але по тій же області: у 2009 році отримували зарплату 231 тис. осіб і їм було нараховано 2 млрд. 866,5 млн. гривень.
А щомісяця зарплату отримували лише 128,3 тис. осіб, і їм було нараховано 2,313 млрд. гривень.
"Тобто, 231-128=103 тис. осіб працювали в 2009 році лише по кілька місяців", - зазначає видання.
"Судячи з характеру виконуваної роботи, а ним аналітики теж поцікавилися, ми маємо справу з "приховуванням фактичної зайнятості". 25% економічно активного населення області зайняті в "сірій" економіці", наголошується у публікації.
Крім того, тільки 74% юросіб із числа тих, що звітують перед контролюючими органами, сплатили в лютому 2010 року всі належні за законом податки і внески.
На 35% із тих юросіб, які фактично платили, припадало 96% усіх надходжень від податку на доходи фізосіб і соціальних внесків.
"Якщо ж до цього додати, що в бюджетній сфері Чернівецької області зайнято всього 75 тис. осіб (або менше 20% економічно активного населення), але на їхню частку припадає 54% сукупного фонду оплати праці, то стає зрозумілим рівень тіньової зайнятості в області", - відзначає видання.
Корінь зла аналітики вбачають у тому, що українські держоргани багато сил витрачають на реєстрацію юросіб або суб'єктів підприємницької діяльності, але "жоден орган не реєструє і не контролює наявність робочих місць та зайнятості найманих працівників на цих підприємствах".
Відомча роз'єднаність, відсутність чіткої системи обміну інформацією, небажання займатися такою роботою на місцях "створюють умови для тінізації зайнятості".
