«Я чув, як він кричав, а далі затих». Боєць чернівецького підрозділу сам зміг відбити атаку окупантів

Воїну з позивним "Ярік" 41 рік, він боєць 8 окремого гірсько-штурмового батальйону 10 окремої гірсько-штурмової бригади. Він служить ще з 2017 року. 11 грудня 2023 року Ярік зі своїм товаришем Тарасом виконували бойове завдання на позиції. Близько восьмої ранку взвод росіян за підтримки трьох БМП (бойова машина піхоти – авт.) розпочав штурм їхніх позицій.



"Я знав, що самі ми довго не протримаємося, тому моїм завданням було довго їх притлумлювати, доки підмога не надійшла. У якийсь момент я почув російську мову за 20-30 метрів від себе й зрозумів, що нас обійшли", – згадує Ярік.

Воїн каже, що в такі моменти дуже важливо діяти рішуче і не панікувати.

"Я знав, що часу дуже мало, тому вирішив відійти трохи далі, до бліндажа – там була набагато вигідніша позиція. У цей момент біля мене почали падати гранати – ворог готувався заходити в окопи. Між вибухами мені вдалося вловити момент й кинути свою гранату у бік ворога. Вибух. Пролунали крики, мабуть, когось-таки зачепило. Поки вони перелякалися й припали до землі, вирішив перебігти до бліндажа. Поки перебігаю, тихенько гукаю Тараса, а у відповідь – тиша. Кличу знову і знову – нічого. Усвідомлю, що, напевне, сталося найстрашніше, – каже військовий. – Прикинув, що в запасі маю хвилину-дві, тож вирішив перевірити набої. Помацав кишені та підсумки – знайшлося чотири магазини й одна граната. Можна сказати, був на межі. Проте в якийсь момент згадав свою дружину, дітей – і мене ніби струмом ударило. У цей момент я просто відмовився помирати у цьому бліндажі, – розповідає Ярік. – Через кілька хвилин почув метушню біля входу до "коридорів": вони почали їх прострілювати. Між пострілами чув, як рашисти доповідають своєму начальству про обстановку й про те, що я тут тільки один".



Воїн каже, що росіяни намагалися закидати його гранатами.

"Після трьох невдало закинутих гранат вони зрозуміли, що з цього нічого не вийде і тканину треба відсувати руками. Зовсім поряд почув москальську мову: "Я пошёл, прикройте". Після них я тихенько вийняв чеку з гранати й став чекати за кутом проходу. Ворог просунув автомат усередину й почав прострілювати прохід. У цей я момент кинув гранату прямо під нього. Через постріли москаль не почув падіння гранати. Коротка пауза й пролунав вибух. Я чув, як він кричав щось про ноги, але через кілька хвилин затих", – провадить Ярік.

"Наскільки я зрозумів, це був їхній командир, бо після гранати москалі перелякалися й почали питати по рації, що їм далі робити. З голосів прикинув, що їх залишилося близько п’яти. Став чекати. Ще через кілька хвилин знову почув якесь шурхотіння біля входу: знову пробують зайти, подумалося. Я заліг на землю й націлився у прохід. Противник відкрив рукою шторку – і я випустив у нього чергу. Рашист з хрипом впав", – каже воїн.

Далі Ярік висунувся з бліндажа ближче до траншеї.

"Вискочив з-за кута й зробив декілька пострілів. Не пощастило – ні по кому не влучив. Росіяни відкрили вогонь у відповідь. Дочекався перезаряджання й заловив їх на цьому – акуратно виглянув із-за рогу й зробив коротку чергу. Краєм ока помітив, що поранив когось. У цей момент мені прямо під ноги прилітає граната. Я встиг застрибнути назад у "коридори", і граната мене не зачепила. У цей момент я почув здалеку мотор БМП – і всередині все похололо. Гранатомет далеко, не в бліндажі", – розповідає Ярік.

Та, як виявилося, БМП приїхала евакуювати тих москалів, що вижили. Ворог так і залишив там аптечки, магазини, кілька автоматів.

"Я кинувся до гранатомета й трохи "понакидав" їм у дорогу. Саме тоді й підійшла підмога – вісім наших, – говорить військовий. – Почали просуватися вперед. По нас тоді все летіло: і кулемет Калашникова працював, і гранатометом "лупили", наче й пара мін прилетіла. Слава Богу, пронесло. У якийсь момент москалі не витримали й просто почали тікати, але по рації сказали, що один ворог залишився на позиції. Ми акуратно підійшли до нього, тримаючи на мушці, і наказали лягти на землю. Підійшов ближче, а то виявився мій побратим Тарас!".

"Я тоді щасливий був, як дитина, – згадує Ярік. – Ми обійнялися. Під час бою біля нього впала граната і сильно контузила його. Тарас втратив орієнтацію, але якось доповз до позиції наших сусідів, після чого втратив свідомість".

Читайте новини "МБ" у Facebook | Telegram | Viber | Instagram