«Збираємо речі, продукти, обладнання»: Чоловік із Херсона став волонтером у Чернівцях

68-річний Віталій Цирюльніков останні 20 років мешкав у Херсоні. Через війну переїхав до Чернівців. Зараз чоловік волонтерить у благодійній організації "Артанія Україна".



"Зранку 24 лютого ми почули вибухи, а вже через кілька годин росіяни були біля Дніпра. Вони підходили з Криму, – ділиться Віталій Цирюльніков. – Далі окупанти зайшли в місто. Почали нишпорити. Москалі розстріляли цілу групу наших хлопців, які мали лише коктейлі Молотова".

"Провозили гуманітарку й чекали, що її будуть розбирати"

Херсонці влаштовували мітинги на центральній площі проти окупації.

"На мітинги я також виходив. Там були провокатори, які робили фото, а потім тих людей, що на фото, часто забирали. Окупанти провозили гуманітарку й чекали, що її будуть розбирати. Проте її брали всього по кілька пенсіонерів. Потім влітку москалі зробили якийсь "благодійний" концерт, приїхали придурки, типу Газманова. Щось кривлялися, чимось пригощали", – зазначає Віталій Цирюльніков.

Окупанти хотіли зламати дух херсонців.

"У мене є знайомий, якого росіяни забрали на 90 днів до Росії. Потім він приїхав додому, я запитав, як почувається. Той у відповідь сказав, що його зламали. Згодом чоловік перейшов на їхній бік. Я не знаю, що вони з ним робили. Ще один мій товариш мав свою крамничку. Влітку 2022-го року приїхали окупанти, забрали його. Ми знайшли його в Криму в СІЗО. Через своїх кримських друзів передали одяг. Росіяни йому тероризм пришивали. Далі його відвезли в Москву. Зараз не знаю про нього нічого", – ділиться Віталій.



Під час окупації влітку 2022 року загарбники відкрили на ринку один-два кіоски. Почали продавати вкрадені товари.

"Ціни були дуже смішні, п’ять гривень за кілограм помідорів. Поруч москалі торгували краденою продукцією", – розповідає чоловік.
Згодом росіяни ввели в обіг рублі.

"Моє підприємство і далі працювало. Я був директором медтехніки. З 17 людей виїхало 12. У нас залишився товар, тож ми його розпродували. Звісно, продавали за гривні, а гроші треба було передати на Київ у банк. Ось що я тоді вигадав. Люди, яким зарплати чи пенсії приходили на картку, переказували їх на мій рахунок. Їм давав готівку. Потім ці кошти переказував до столиці. До мене приходили провокатори й казали, щоб я їм продавав техніку за рублі. І що мені залишалося робити? Вони приходили через день, я викрив цю схему. Тому в ті дні, магазин був зачинений", – усміхається Віталій Цирюльніков.

Волонтер ділиться, що найбільше йому запам’яталося 11 листопада 2022 року. Адже в той день звільнили Херсон.
"Вийшов з дому, було занадто тихо. Пішов на роботу. Ходив пішки, бо на авто їздити небезпечно. Росіяни машини собі "віджимали", навіть у гаражах лазили. Коли йшов містом, не бачив жодного орка. Прийшов на роботу, мені кажуть, що звучить українське радіо. Згодом, як повертався, бачив, що вулицями люди ходять з синьо-жовтими прапорами. Уже вечері зустрічали наших військових на площі. Ми були дуже щасливі", – запевняє чоловік.

Виїхав чоловік у кінці листопада тому, що окупанти почали обстрілювати місто.

"Я до останнього не хотів виїжджати. Адже там робота, будинок, який побудував за рік до війни. Та одного вечора пішов гуляти з собакою і потрапив під обстріл. Ми двоє лежали на землі. Прибіг додому й сказав, що досить. За ніч зібрали з дружиною речі й поїхали", – ділиться Віталій.

Їхали через Миколаїв.

"Нас навіть на блокпостах не перевіряли. Наші хлопці зовсім інші. Наприклад, їдеш машиною Херсоном, а там що сто метрів – рашистський блокпост. Тебе зупиняють, повністю оглядають машину, змушують показувати документи, запитують чого немає російського паспорта. А він мені навіщо? Наші ж пропускали без проблем", – каже Віталій Цирюльніков.



У Чернівцях живе товариш Віталія, який допоміг йому з житлом. Також приятель запропонував чоловіку працювати в благодійній організації "Артанія Україна".

"Я погодився, адже потрібно чимось займатися, та й працювати треба задля перемоги. Тому сьогодні основна моя діяльність – тут. Директорка організації Тетяна Черновська зробила мене завідувачем складу. Ми збираємо речі, продукти, обладнання. Плетемо сітки й веземо це все на Схід. Я кілька разів був у Херсоні, Бахмуті, Миколаєві. Моє життя змінилися. По-перше, можна спокійно спати. По-друге, я займаюся тільки волонтерством, тому мені інколи нудно", – ділиться чоловік.

Читайте новини "МБ" у Facebook | Telegram | Viber | Instagram