Щороку в четверту суботу листопада українці запалюють свічки як символ пам’яті про жертв Голодомору.
Пік Голодомору припав на весну 1933 року. Тоді в Українській РСР, яка входила до складу Радянського Союзу, від голоду щохвилини вмирало 17 людей, 1 400 – щогодини, понад 30 тисяч – щодня.
Свідоме українство Буковини, яка тоді входила до складу королівства Румунія, не залишилося осторонь трагедії Голодомору в УРСР 1932–1933 років, пише molbuk.ua
Відбулася п’ятитисячна хода
З початку весни 1932 року в місцевій пресі та листах приватних осіб почало з’являтися дедалі більше повідомлень про трагічні події.
Так, в листі від восьмого червня 1932 року журналіст та громадсько-політичний діяч Дмитро Геродот (Івашин) до письменниці Ольги Кобилянської писав: "З України приходять дуже сумні звістки. По цілій Україні панує голод… Ось до якого лиха попровадила грабіжницька політика червоної Москви ту Україну, яка не тільки не знала ніколи голоду, але годувала і Росію, і навіть частину Европи".
Українське жіноче товариство "Мироносиці" в Чернівцях і "Жіноча громада на Буковині" долучилися до збору речей і коштів для допомоги постраждалим.
Також у Чернівцях був створений один із перших допомогових комітетів. До його складу увійшли переважно представники Української національної партії, а також члени тогочасних українських товариств. Серед найвідоміших осіб були президент цієї партії, сенатор румунського парламенту, голова президії комітету Володимир Залозецький, голова ділового комітету Антон Кирилів, секретарі Михайло Атаманюк та Василь Якубович, доктор права Лев Когут та посол румунського парламенту Юрій Сербенюк. Кошти, "зібрані для голодних на Україні", комітет закликав надсилати скарбнику Антону Гринику.
"Український громадський комітет рятунку України в Чернівцях" здійснював свою діяльність в Українському народному домі.
Було заплановано 28 серпня 1933 року провести заупокійні панахиди та протестаційне віче "по цілому краю".
Для того, щоби румунська влада дозволила проведення цих заходів, комітет звернувся до Міністерства внутрішніх справ в Бухаресті й отримав дозвіл.
Запланували проведення жалібних заходів протягом двох днів: відслуження панахид за померлих від голоду та проведення велелюдного віча. Приблизна кількість учасників планувалася в межах 50 тисяч.
Місцева газета "Час", відповідальним редактором якої був доктор Лев Когут, від 27 жовтня закликала: "Українці й українки! Приходіть масово в понеділок до Чернівців на панахиду й на Протестаційне віче проти масового нищення українського населення на Україні…".
Та напередодні, у суботу, румунська поліція повідомила, що зі столиці надійшов наказ про заборону жалібних відзначень. А наступного дня префект Якобан об’їздив українські села та повідомив, що протестаційного віча не буде.
А 28 серпня жандармерія не пропускала приїжджих українців до центру Чернівців та повертала всіх додому. Щоправда, це багатьох не зупинило.
Зранку 28 серпня 1933 року в греко-католицькому соборі відбулося поминальне богослужіння, на якому були присутні свідомі українці, а також сенатори румунського парламенту Володимир Залозецький і Денис Маєр-Михальський.
Звідти п’ятитисячна хода буковинських українців вирушила до православного собору, де також мала відбутись панахида. Оскільки було багато поліціантів, які намагалися розігнати людей, то вирішили скоротити заупокійні молитви та розійтися. Також стало відомо, що дістатися до Українського народного дому теж не буде можливості через його облогу військовим гарнізоном…
Продовжуючи свою активну діяльність, буковинські українці, зокрема сенатор Володимир Залозецький і посол Юрій Сербенюк, 16 вересня 1933 року взяли участь у Конгресі національних меншин Європи, що відбувся в залі союзного парламенту в місті Берн (Швейцарія). Тема голоду не була офіційно внесена до порядку денного зібрання. Проте генеральний секретар конгресу Евальд Амменде запропонував провести нараду для розв’язання питання організації інтернаціональної допомоги голодним Радянської України. Так інформація про Голодомор набувала міжнародного розголосу.
Матч розпочався з хвилини мовчання
У першій половині жовтня 1933 року в місцевих газетах було надруковано звернення про проведення в Чернівцях Дня національної жалоби, що мав відбутись 29 жовтня.
Щоправда, оголошена дата на території Румунського королівства не була затверджена Міністерством внутрішніх справ. Тому члени Комітету в Чернівцях опублікували заяву, у якій повідомили, що "установлений в цілому світі День національної жалоби 29 жовтня у нас в Румунії не відбудеться, бо на це не дістали ми дозволу із міністерства".
Тому в неділю, 29 жовтня, у Чернівцях не були проведені заплановані жалібні заходи, однак відбулась низка невеликих подій.
Так, на грі місцевих футбольних клубів – українського "Довбуша" та єврейського "Макабі" перед початком гравці української команди вийшли з "чорними стрічками та відбулася хвилина мовчання на знак жалоби і протесту проти московських окупантів".
У Бухаресті цього дня було засновано "Український Комітет для допомоги голодуючим в Україні", який очолив сенатор Денис Маєр-Михальський.
Як зазначали його учасники, "працю намічується проводити у двох напрямках: зібрання фондів для голодуючих; широке інформування чужого загалу про голод на Україні…".
Остання згадка в пресі про діяльність комітету датується 28 березня 1934 року. Однією з причин призупинення діяльності стала неможливість передавання реальної допомоги голодуючим українцям через Міжнародний Червоний Хрест, адже представники радянської влади не приймали допомоги, оскільки факт голодомору СРСР не визнавав.
Відомо також, що частина українців, рятуючись від голодної смерті, переплавлялася через Дністер до Румунії. Їй навздогін стріляли радянські солдати. Тих, кому пощастило уникнути кулі й переплисти річку, зустрічали румунські прикордонники. Подекуди стріляли у них, іноді відправляли назад.
Та небагатьом все ж вдалося перебратися на Буковину. Тому керівництву комітетів, що діяли у Чернівцях і Бухаресті, доручили віддати зібрані кошти як першу допомогу українським втікачам із СРСР.
Нагадаємо, що сьогодні о 16:00 жертв Голодомору вшановують хвилиною мовчання та запаленням свічок на центральних площах міста, біля пам’ятників жертвам Голодомору та в храмах.
Крім того, українці відвідують поминальні богослужіння, поставлять символічні горщики з зерном і свічки до пам'ятників загиблими.
(Підготувала Г. Олійник за матеріалами дослідження краєзнавця Миколи Семенюка про допомоговий комітет у Чернівцях під час трагедії Голодомору 1932–1933 років. До впорядкування матеріалів дослідження долучилися учасники історико-краєзнавчого гуртка "ДИВОпошук" Чернівецького фахового коледжу технологій та дизайну).
Читайте новини "МБ" у Facebook | Telegram | Viber | Instagram
25-11-2023, 11:17
5
1 899
