Прикордонник Олександр, простріляний бронежилет якого Експонатом музею Чернівецького прикордонного загону, привіз його з Бахмута.
Про це пише Західне регіональне управління Держприкордонслужби.
Олександр двічі воював у Бахмуті. Вперше - у 2017-му. А коли торік потрапив вдруге, жахнувся від побаченого. Настільки зруйнованим і спустошеним було місто.
Олександру - 33 роки, родом він із Сумщини, і вже понад 10 років служить в Чернівецькому прикордонному загоні. Коли російські окупанти прийшли на нашу землю, без вагань став на захист країни. Воював у Бахмуті. Спершу з 2017 по 2020 рік, згодом - під час повномасштабного вторгнення.
Олександр і його побратими 7 травня зайняли позиції і тиждень давали відсіч ворогові. 7 діб без сну, їжі і відпочинку. Це були пекельні дні. Олександр пригадує, що ворог хотів здійснити масштабний штурм та похизуватися своїми результатами на 9 травня. Для цього Бахмут мав бути під контролем окупантів. Сили були нерівні, російська орда наступала й наступала.
"Зайняли оборону в самому місті, тримали їх тиждень, скільки могли, стільки тримали. Навіть не можу пояснити скільки їх там було, якими нелюдськими силами вони хотіли взяти місто. Є і тут раз – нема, там знову 20 чоловік, всьо, ми вже зробили так, що їх нема. І вони знову лізуть, спочатку це був страх, бо як це стріляти в людей, але потім розумієш: або ти, або вони виживуть. Я зрозумів, що можна тиждень просто не спати, головне щоб була в крові глюкоза і ти працюєш, ну і стрес. В стресі навряд чи заснеш, коли ти стріляєш, в тебе стріляють, нема часу спати. У них все починається з 4 ранку, коли все розвидняється"- згадує прикордонник.
В одному з боїв, коли до ворога залишалося менше 10 метрів, життя прикордоннику врятував бронежилет.
"Я впав, встав, зразу руки під бронежилет засунув, все ціле, крові нема, думаю, може якийсь камінь відлетів. Через кілька днів, коли ми були на евакуації в стабілізаційному пункті в лікарні, знімаю бронежилет, знімаю плити, а в мене в плиті отвір, як виявилось отвір від автоматного пострілу, значить у нас хороші бронежилети, які в упор витримують кулю з автомата"-каже Олександр.
Вдома весь цей час на Олександра чекали батьки, дружина та двоє дітей. Олександр переконаний: молитви рідних, віра в нього - допомогли вижити.
За кожен успішний бій воїн неодноразово нагороджений, проте каже, найбільшою нагородою для нього буде Перемога.
Читайте новини "МБ" у Facebook | Telegram | Viber | Instagram
