Наша артилерія допомагає піхоті укріплюватися на нових рубежах
Кореспондентка "МБ" зв’язалася з кількома бійцями на передовій.
Нам вдалося зв’язатися з українськими військовими на передовій, хоча це було нелегко.
"Влаштовуємо артилерійські дуелі"
Останнім часом у старшого офіцера артилерійської батареї, чернівчанина Тараса МЕЛЕНЧУКА дуже багато роботи. Він воює на Запорізькому напрямку, де постійно доводиться відбивати ворожі контратаки.
– Зараз фронт стає ширшим. Наша піхота рухає фланги поблизу населеного пункту Вербове, де ми працюємо. Противник контратакує, тож мусимо їх відбивати. Допомагаємо піхоті закріплюватися на нових рубежах, не даємо ворогу наблизитися, – розповів артилерист. – Чи вдасться нашій армії до кінця осені зайняти Вербове, важко сказати. Усе залежатиме від погоди. До того ж росіяни непогано обороняються. Вони розуміють, що час працює на них, а не на нас. А село Роботине вже наше. Противник постійно обстрілює його, але українські підрозділи стоять на вході в Новопрокопівку. Однак уже почалися дощі, стало холодніше, особливо ночами. Тому поволі йде завершення літнього контрнаступу. Проте ми не зупиняємося. Артилерія буде працювати всю осінь, всю зиму і весну. Ми готові до осінніх і зимових холодів.
За словами бійця, успішна робота артилерії залежатиме від багатьох факторів. Основні з них – справність гармат, кількість снарядів та їхні види.
– Якщо нам забезпечать хоча б ці фактори, будемо працювати за будь-якої погоди, – запевнив Тарас. – За півтора року війни українську артилерію, зокрема артилеристів 44-ї бригади, можна вважати найкращими серед армій багатьох країн світу. Це без перебільшення. В жодному конфлікті за всю історію артилеристи не стріляли більше, ніж на цій війні, активність надзвичайно висока. Я вже навіть нічого не уточнюю хлопцям, вони самі знають, що робити. Все довели до автоматизму. Це називається професіоналізм. Стріляємо як на короткі дистанції, так і на дальні. Багато й успішно працюємо по ворожій артилерії. Палимо їхню техніку. Стало більше артилерійських дуелей. Це коли стріляємо по черзі: ми – по росіянах, а вони – по нас. Поки що жодної наші артилеристи не програли. Хоча я не люблю ці дуелі: вони дуже небезпечні для особового складу. Треба надзвичайно швидко вибігти з укриття, навести гармату, зарядити й зробити максимально влучний постріл. Буває так, що після нашого виходу одразу за одну-дві секунди прилітає ворожий снаряд, люди ледве встигають заховатися. Боєприпасів вистачає. Їсти нам привозять, бо немає часу готувати. Сьогодні на обід були плов і піца (надіслав фото – авт.). Вчора на вечерю – пельмені. Так що годують добре і смачно.
Артилерійська батарея Тараса Меленчука знаходиться перед другою лінією оборони, яку збудували росіяни. "Все продумано, інженерно непогано зроблено. Опорні пункти, траншеї, мінні поля. Але якщо ми розбили першу лінію, яка була важчою, то і з цією впораємося, – вважає артилерист. – Можливо, основним завданням для нас цієї зими буде розібрати другу лінію оборони противника".
Знищили 25 ворожих танків
Аеророзвідник Роман теж воює на Запорізькому напрямку. За допомогою квадрокоптера стежить за пересуванням російської техніки, передає інформацію артилеристам, а ті накривають ворожі позиції.
– Безпілотники – це наші очі в небі. Коли ворог починає обстрілювати українські позиції, швидко піднімаємо дрон, визначаємо координати й передаємо артилерії. І вже за лічені хвилини у той бік летять ракети. Бувало, що скидали з безпілотника нашим пораненим воду й медикаменти, – пригадує аеророзвідник. – Через мінометні обстріли доводиться постійно переміщатися. Здебільшого ховаємося у посадках або в окопах недалеко від росіян. Працюємо на "мавіку", керуємо пультом. Він літає на відстань до десяти кілометрів. Його також використовуємо для скидання боєприпасів на позиції окупантів. Постійно втрачаємо дрони та квадрокоптери. Тому їх потрібно багато.
Аеророзвідники також працюють з безпілотними літальними апаратами "Лелека". Вони долають відстань до 50 кілометрів. "Ці апарати використовують для розвідування окопів і тилу росіян, – пояснив Роман. – Вони невеликі, швидко збираються. Мають гарну камеру, набирають більшу висоту, ніж "мавіки". До того ж російська ППО не може зафіксувати наших "Лелек".
Російські окупанти посилили атаки біля Лимана, особливо на ділянці біля Серебрянського лісництва. Про це розповів танкіст Юрій, який бере участь у боях на цьому напрямку.
– До цього я воював на Бахмутському напрямку. Але ситуація тут складніша. Ворог зосередив багато військової техніки, артилерійських і реактивних систем. Проте ми тримаємося і не відступаємо. За кілька діб наші військові знищили 25 танків росіян, зокрема їхню гордість – Т-90, – повідомив боєць. – Хоча воювати в лісі складно, особливо танками. Доводиться валити дерева і прокладати дорогу. Вкрай потрібні безпілотники різного типу – для розвідки та знищення ворожої техніки.
Читайте новини "МБ" у Facebook | Telegram | Viber | Instagram