Сьогодні, 12 жовтня, на 90-році обірвалося життя генерала внутрішньої служби України, першого Міністра внутрішніх справ України (1990-1994 рр.), радника Міністра внутрішніх справ України, президента Української секції міжнародної поліцейської Асоціації, генерала внутрішньої служби України Андрія Володимировича Василишина.
Про це повідомляє відділ комунікації поліції Чернівецької області, пише molbuk.ua
Понад вісім років Андрій Володимирович очолював УВС в Чернівецькій області. Він був одним із ліквідаторів наслідків аварії на ЧАЕС, почесним працівником МВС України, заслуженим юристом України та народним послом України.
"Андрій Володимирович був світлою людиною із стійким духом, яка все своє життя присвятила службі українському народові та державі. У цей скорботний час колектив Головного управління Національної поліції в Чернівецькій області поділяє горе втрати з рідними померлого. Світла памʼять про Василишина Андрія Володимировича назавжди у наших серцях!" - йдеться у дописі.
Довідка:
Андрій Володимирович Василишин (24 квітня 1933, с. Веснянка (Старокостянтинівський район), Хмельницька область) — генерал внутрішньої служби України (з 19 серпня 1993). Перший Міністр внутрішніх справ незалежної України (1990–1994). Радник Міністерства внутрішніх справ України (з жовтня 2001). Президент Всеукраїнського фонду правоохоронних органів, Збройних Сил і військових формувань "Україна" (з жовтня 1997).
1950 — закінчив навчальний комбінат Міністерства радгоспів СРСР.
Січень 1950 — жовтень 1952 — зоотехнік колгоспів Старокостянтинівського району та інкубаторної станції Хмельницької області, шофер автотранспортної контори (місто Старокостянтинів).
Жовтень 1952 — грудень 1954 — солдат, курсант Авіашколи авіації далекої дії ЗС СРСР.
Грудень 1954 — вересень 1957 — старший стрілець, командир вогнепального устатковання літака авіаполку авіації далекої дії.
Вересень 1957 — вересень 1959 — курсант Київської спеціальної школи міліції МВС СРСР.
Вересень 1959 — липень 1963 — оперуповноважений відділу боротьби з розкраданням державної власності Управління міліції міста Києва.
Липень 1963 — лютий 1964 — слідчий Управління охорони громадського порядку міста Києва.
Лютий 1964 — березень 1970 — слідчий, старший слідчий, старший слідчий з особливо важливих справ слідчого управління МВС УРСР.
Березень 1970 — лютий 1972 — заступник начальника слідчого відділу УВС Київського облвиконкому.
Лютий 1972 — квітень 1974 — начальник відділу дізнання МВС УРСР.
Квітень 1974 — березень 1982 — начальник УВС Чернівецького облвиконкому.
Березень 1982 — липень 1985 — начальник УВС Київського облвиконкому.
Липень 1985 — липень 1990 — заступник Міністра внутрішніх справ УРСР, начальник УВС Київського міськвиконкому.
26 липня 1990 — 21 липня 1994 — Міністр внутрішніх справ УРСР, Міністр внутрішніх справ України.
Липень 1994 — квітень 1995 — радник Міністра внутрішніх справ України.
Брав участь в розробці законів, розпоряджень і статутів України: "Про міліцію" (1990), "Про громадянство України" (1991), "Про оперативно-розшукову діяльність" (1992), "Про війська внутрішньої та конвойної охорони" (1992), "Про пенсійне забезпечення військовослужбовців та осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ" (1992), "Про попереднє ув'язнення" (1993), "Про дорожній рух" (1993), "Положення про Міністерство внутрішніх справ України" (1992), "Про організаційно-правові основи боротьби з організованою злочинністю" (1993), "Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України" (1991) та інші.
За керівництва створені служби і підрозділи: Національне бюро Інтерполу України, Служба міжнародних зв'язків, Головне управління боротьби з організованою злочинністю, підрозділ "Беркут" тощо; нові навчальні заклади, Національний музей "Чорнобиль" тощо.
11 червня 2005 — на II конгресі Української секції Міжнародної поліцейської асоціації в Києві обраний президентом УС МПА.
Член колегії журналу "Право України". Учасник ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС.
Читайте новини "МБ" у Facebook | Telegram | Viber | Instagram
