У Чернівцях на другому фестивалі глядацького кіно Миколайчук OPEN побував відомий український режисер Ахтем Сеітаблаєв. Він презентував тизер до свого майбутнього фільму про Чернівці.
"Уявіть собі, що в одному тролейбусі зустрічаються відомі постаті різних періодів, що жили у Чернівцях: Ольга Кобилянська, Василь Аксенин, Міла Куніс, Леонід Каденюк, Нестор Монастирський", – йдеться у тизері.
Знімати фільм розпочнуть восени або навесні наступного року.
"Традиції кримських татар і буковинців дуже схожі"
"МБ" поговорив із режисером про війну, кіно та культуру, пише molbuk.ua
– Розкажіть детальніше про свій "чернівецький" проєкт.
– Це шість новел, об’єднаних темою міста. Міста, в якому народжуються, здобувають освіту, яким надихаються. Фільм складатиметься з історій як видатних і добре відомих особистостей, так і знакових, проте маловідомих постатей. Це розповідь про Чернівці: їхню туристичну привабливість, місцеву архітектуру, про те, наскільки тут креативні, добрі, гостинні люди.
Чернівці стануть першим містом в Україні, про яке буде знятий такий фільм. Тому що вони дуже нагадують Крим. І байдуже, що тут немає моря. У Криму теж не всюди є море. Якщо зіставити музичну традицію, побут, витвори мистецтва кримських татар і Буковини, ви здивуєтеся, наскільки вони схожі.
– Ви також є автором ідеї циклу фільмів про сили тероборони ЗСУ. Чому саме про цей рід військ?
– У суспільства таке загальне уявлення про тероборону, що це люди, які лише те й роблять, що "трясуть" цивільних на блокпостах. Та насправді всі військові підрозділи тероборони повністю або частково виконують бойові завдання безпосередньо на лінії зіткнення. Я з величезною повагою ставлюся до всіх родів військ. Але тільки в теробороні можна зустріти таке різноманіття професій, соціальних прошарків, об’єднаних ідеєю захисту Батьківщини.
"Неосвіченість – причина нинішньої війни"
– Українське кіно переживає зараз розквіт чи занепад?
– У тому, що стосується творчої рефлексії і її втілення, складнощів немає. Є проблема розуміння державою, наскільки важливо розвивати й підтримувати культуру – у нашому контексті кіно. На будь-яку територію, не наповнену власним контекстом різного жанру, заходить "рускій мір". Я переконаний, що саме тому стала можливою війна.
Ви знаєте, скільки грошей у Росії цьогоріч виділили на кіновиробництво? Близько 20 мільярдів рублів. А у нас знаєте скільки? Нуль!
– Як це змінити?
– Треба зробити так, щоб, окрім власної напівволонтерської мотивації, власну культуру було вигідно підтримувати й будь-якій формі бізнесу. Запровадити пільгове оподаткування всіх форм підприємницької діяльності, якщо вона у тому числі опікується закладами культури, освіти.
– Наскільки важливо доносити до глядача якісне українське кіно?
– Відома істина: не глядач створює контент, а контент створює глядача. Людина є результатом того культурного підґрунтя й оточення, серед якого виховується. Від того, які казки ми чуємо в дитинстві, які пісні слухаємо, книги читаємо, залежить, якими ми відбуваємося. Війна приходить туди, де немає власного контексту, усвідомлення, хто ти, які твої цінності, сенси. Усе це закладається саме через культуру – йдеться також і про освіту та самоосвіту.
У нас, на жаль, поки що немає традиції, що освіта має бути наріжним каменем усього. Ми не знаємо власної історії. І тому потім приходить "рускій мір". Це питання невивчених уроків.
До прикладу, так багато чуєш про "Конституцію Пилипа Орлика", а коли ставиш питання про національно-територіальну автономію кримських татар, наражаєшся на імперський московський наратив: "Це сепаратизм! Кримські татари – наші перші одвічні вороги!" У такі моменти так і хочеться сказати: "Ах ти ж падлюка!" Ось ця неосвіченість і є причиною того, що ми зараз воюємо. Воюємо за своє, за те, щоби розмовляти своєю мовою.
"У публічній сфері має лунати тільки державна"
– До речі, як вдалося так добре опанувати українську?
– Я просто розмовляв, читав уголос. У мене й досі є певні комплекси щодо цього. Загалом володію трьома мовами: українською, кримськотатарською і російською. Проте переконаний, що у будь-якій публічній сфері має лунати тільки державна.
– Немає сумніву, що Україна звільнить від окупації Крим. Та як нам повернути півострову українськість у всіх сенсах?
– Усіх злочинців знайти й судити. Ухвалити закон: якщо людина хоче залишитися в Україні, невіддільною частиною якої є Крим, то, скажімо, через рік або пів року має скласти іспит на володіння державною мовою та знання історії України.
Якщо людина не хоче складати такий іспит, може залишатися громадянином України, сплачувати податки, отримувати всі належні пільги, але не буде мати права на дві речі – голосувати й балотуватися до органів влади.
– Які зараз настрої в Криму?
– Скажу так: із переможною ходою ЗСУ ті, хто раніше сумнівався, вже не сумніваються. У прихильників так званого "руского міра" надії на те, що він залишиться, дедалі менше. А у тих, хто був і є прихильниками України, надія, навпаки, зростає. І останніх дуже немало, повірте.
З досьє "МБ"
Ахтем Сеітаблаєв (11 грудня 1972, Янгіюль, Узбецька РСР) — український актор та режисер кримськотатарського походження.
Ведучий військово-патріотичного ток-шоу "Хоробрі серця" на телеканалі "1+1". Директор державного підприємства "Кримський дім".
25 лютого 2022 року, у перші дні російського вторгнення, записався до лав територіальної оборони міста Києва.
Режисер фільмів "Чемпіони з підворіття", "Хайтарма", "Кіборги".
Виконав головну роль у фільмі Нарімана Алієва "Додому".
Походить із родини депортованих кримських татар.
Здійснено за підтримки Асоціації “Незалежні регіональні видавці України” та WAN-IFRA в рамках реалізації проєкту Хаб підтримки регіональних медіа. Погляди авторів не обов'язково збігаються з офіційною позицією партнерів.
Читайте новини "МБ" у Facebook | Telegram | Viber | Instagram
