Андрій Бербець — професор Буковинського державного медичного університету й акушер-гінеколог. Згідно з чинним законодавством, викладачі вишів не підлягають мобілізації.
Проте Андрій не став брати відстрочки від призову і вже півтора року є військовим медиком, йдеться у публікації "МБ".
– До початку повномасштабного вторгнення росіян в Україну я працював на посаді професора в БДМУ. У 2021 році захистив докторську дисертацію, кандидатську ще раніше – у 2005 році. Моя кар’єра складалася непогано. Це стосується як лікувальної, так і наукової роботи. Пацієнти, які до мене зверталися, були задоволені, а наукові статті виходили в престижних журналах. Усе було гаразд і щодо роботи зі студентами, – розповідає Андрій Бербець. – Але коли почалося вторгнення, я спробував попрацювати кілька днів у звичному режимі і не зміг. Розумів, що існування нашої країни під загрозою. Тож 28 лютого 2022 року добровільно пішов у військкомат і перші пів року служив медиком навчального центру на Львівщині.
Спочатку Андрій працював у медичному пункті. Коли в частину приїхали інструктори з тактичної медицини, зголосився на проходження поглиблених курсів. Відтак сертифікувався і теж став інструктором. Андрій викладав щодня впродовж чотирьох місяців і передав знання майже 600 військовим.
З кінця червня по жовтень минулого року я був залучений як інструктор з тактичної медицини. Ми викладали під егідою Всеукраїнської ради реанімації. Ця громадська організація дуже тісно співпрацює зі ЗСУ, – пояснює Андрій. – Методологія ґрунтується на американському протоколі тактичної медицини. Є рівень для усіх військовослужбовців, і є вищі рівні – для бойових медиків. Я навчав військовослужбовців, щоб вони могли врятувати своє життя і життя побратимам. Цей курс одноденний, але ті, хто його пройшов, вміють користуватися турнікетами та індивідуальною аптечкою, тож зможуть надати необхідну допомогу до приїзду медиків. Цього, наприклад, немає у росіян, тож у них великий відсоток втрат від поранень.
У жовтні Андрія Бербеця відрядили до 30-ї окремої механізованої бригади імені князя Костянтина Острозького. Ця бригада воює давно, пройшла АТО, і її позиції знаходяться в місцях найгарячіших зіткнень. Тож медику неодноразово доводилося брати участь в евакуації поранених.
– Коли йдеться про поранених, у бригаді відпрацьований чіткий алгоритм: начмедові батальйону повідомляють, що в підрозділі є поранений, він дає вказівку, і наша евакуаційна команда одразу виїжджає, – згадує Андрій. – Я перебував там з 14 жовтня по 14 травня. З цих семи місяців найважчими були лютий та початок березня. У цей період бригада була залучена неподалік Бахмута. Туди якраз завели "вагнерівців". Було чотири тижні безперервного штурму. Ми мали великий потік поранених, тож працювали фактично цілодобово. Часом і спали не роздягаючись, і чергували по 36 годин. Доводилося забирати військових під обстрілами з артилерії та танків. І це було частиною моєї служби. Не буду стверджувати, що вчиняв щось героїчне. Я робив те, що вмію, — надавав медичну допомогу. На жаль, траплялися випадки, коли бійця кладуть у наш евакуаційний транспорт, а він помирає, бо поранення з життям не сумісні… Таке буває. Це війна.
Андрій згадує перші дні, коли приїхав на передову.
– Мені дуже пощастило з колективом, у якому я опинився, коли приїхав у зону бойових дій. Неодноразово переконувався, що мої бойові побратими – фантастичні люди. Але в жовтні росіяни мали дуже багато снарядів, – каже військовий медик. – Вони гатили буквально цілодобово. Я навіть засікав, що у деякі дні снаряди падали кожні 15 секунд, а вночі – кожні 60 секунд. В останні місяці ці обстріли зменшилися, а нашу артилерію чути набагато частіше. Вважаю, що стратегічна ситуація змінюється на нашу користь. У ЗСУ люди налаштовані дуже рішуче. Ніхто не говорить про перемовини з агресором, я такого не чув. Усі в армії вірять в нашу перемогу, і певні, що вона буде дуже переконливою.
Андрій на війні не забував і про те, що він викладач медичного вишу. Навіть зміг із передової записати кілька лекцій.
– Звісно, викладати повноцінно я поки що не можу, але завжди погоджуюся, коли пропонують взяти участь в онлайн-конференціях, поділитися досвідом, – каже Андрій. – Упродовж квітня-травня мав п’ять онлайн-виступів перед студентами та лікарями. І це мені допомагає залишатися на рівні у професійній медичній сфері. Крім того, це важливо для мого психологічного стану, адже допомагає організуватися. Щобільше, навіть вдається публікувати наукові статті за основним фахом.
У травні Андрій Бербець виступив на Європейському конгресі акушерів-гінекологів у Кракові. Він був єдиним військовим на цьому форумі. Доповідь перед медиками з різних країн читав у військовий формі.
– Це з’їзд лікарів нашої спеціальності дуже високого фахового і наукового рівня. Він відбувається раз на два роки, – розповідає Андрій. – Асоціація акушерів-гінекологів України вирішила, що я маю увійти до складу делегації, оскільки є військовослужбовцем. Моя доповідь справила велике враження на європейських лікарів. По-перше, військовий медик, представник ЗСУ – і виступає на науковому форумі англійською мовою. По-друге, був важливим сам зміст доповіді: попри складну ситуацію в Україні, наша медична система вистояла, а українські медики працюють, як герої. Моїми співавторами були лікарі пологових будинків Запоріжжя та Харкова. Їм доводиться рятувати життя матерів і немовлят під час повітряних тривог та ракетних обстрілів. Усе це вразило європейців. Лікарі аплодували після мого виступу стоячи. Проте їхав я не за оваціями. Потрібно було, щоб нас почули, і це вдалося зробити. Після виступу до мене підходили багато іноземців і питали, чим можуть допомогти. Оскільки я значною мірою освітянин, то пояснив, що нам важливий обмін молодими лікарями та студентами, щоб наші молоді спеціалісти їхали навчатися у європейські країни, а потім, уже вдома, запроваджували найкращі медичні практики.
Андрій Бербець продовжує військову службу, але мріє повернутися до своєї мирної професії викладача та лікаря акушера-гінеколога.
Читайте новини "МБ" у Facebook | Telegram | Viber | Instagram
19-06-2023, 19:28
0
2 937
