Катерина Коверега – донька загиблого на війні снайпера Дмитра Ковереги. 15-річна дівчина з Грозинців почала волонтерити ще тоді, коли батькові потрібна була допомога на фронті.
Дівчина вже передала на передову три автомобілі, різну техніку, військову форму та багато інших речей, необхідних військовим, йдеться в публікації "МБ".
Допомагають Катерині в цій справі сестра, брат і його дівчина.
"Прикрив собою командира"
Зі сльозами на очах дівчина розповідає про батька. Дмитру Коверезі було 36 років. У перші дні війни він пішов на фронт. Був стрільцем-снайпером, мав позивний "Тихий". Чоловік пройшов найгарячіші точки: Сіверодонецьк, Лисичанськ, Донеччину та Харківщину.
– Я почала волонтерити, коли батьку потрібна була допомога. Він саме тоді був на позиціях у Сіверодонецьку. Під час обстрілів у нього та його побратимів згоріла форма. Тоді я й організувала перший збір. Спочатку було складно, небагато людей долучилося. Та згодом почало виходити. Ми купили 12 комплектів форми, взуття, наколінники, ліхтарики. Відправляли на передову й автомобілі. Два нам дали майже безкоштовно. На третій ми організовували збір. Змогли зібрати потрібну суму за два місяці. Відправляли хлопцям також тепловізори, коліматори. У нашому селі є люди, які постійно їдуть на фронт, то через них передаємо необхідні речі. Батько був радий, що у мене виходить, пишався мною. Навіть своїм хлопцям казав, щоб зверталися до мене, якщо щось треба, – розповідає дівчина.
Катерина розповідає, що батько під час боїв кілька разів отримував поранення, мав три контузії. Та, попри все, коли приїжджав додому, рвався назад до хлопців.
– Перше поранення, в ногу, він отримав у Сіверодонецьку. Друге поранення, в плече, отримав, коли витягував пораненого бійця. Ми їхали до нього в Тернопіль, коли він лежав там у лікарні, пропонували забрати додому. Він відмовився, казав: "Ні, в мене там хлопці, як вони будуть без мене. Я не зможу". Навіть коли приїжджав додому, минало кілька годин – і він вже говорив про своїх товаришів, мовляв, хочу до хлопців. Він дуже хвилювався за них, – каже дівчина.
Загинув Дмитро 19 березня 2023 року від важких поранень під час мінометного обстрілу ворога на Харківщині, поблизу Куп’янська.
– Перед смертю батька, ми купили для нього приціл, а для хлопця з Нацгвардії – прилад нічного бачення. Та, на жаль, ні тато, ні той хлопець не дочекалися цього обладнання. Батько прикрив собою 22-річного командира дощвідділення, коли на нього летіли осколки. Цим він врятував Артему життя. Коли батька хоронили, командир приїхав на похорон, – продовжує Катерина Коверега.
"Були схожі і характерами, і зовнішністю"
Дівчина каже, що вони з татом були дуже близькими, любили проводити разом час, відпочивати на природі. А ще дуже схожі – і характерами, і зовнішністю.
– Коли він якось приїхав, ми зробили разом татуювання. Він набив собі на руці кинджал та фразу "Memento mori", що означає: "Пам’ятай про смерть". А я набила маленьке тату на ключиці – напис "Вільні". Він завжди казав, що ніколи мені нічого не буде забороняти, бо я в нього одна донечка. Звісно, інколи все ж забороняв, але це ж батьківська турбота. Тато мав дуже бойовий характер. Завжди мені казав: "Не хвилюйся, прорвемося. Усе буде добре". У мене скільки спогадів. Ми дуже любили проводити час на природі, біля озера, ловити рибу. Він часто казав: "Шукай будиночок біля Дністра – то буде наша дача. Будемо там відпочивати, коли я приїду". А тепер він похований біля води, навпроти могили – озеро, – розповідає дівчина.
Після смерті батька дівчина разом із сестрою Христиною, братом Денисом та його дівчиною Альбіною продовжують волонтерити. Зараз допомагають бригаді, у якій воює дядько Каті.
Про те, на що збирають кошти зараз, розповіла Альбіна.
– На початку війни збори йшли краще. Зараз бачимо, що люди почали прохолодніше ставитися до них. Ми завжди просимо мінімальне – репост і буквально кілька гривень. Ми не хочемо, щоб сталася така ж ситуація, як із татом Каті, коли він просто не дочекався приціл. А на нього ми збирали три з половиною місяці. Згодом передали його бригаді, в якій служив Дмитро. Прилад нічного бачення теж їм передали. Адже в них взагалі не було такого спорядження. Зараз ми збираємо на автомобіль для бригади дядька Каті. Адже воно їм вкрай необхідне. Автомобілі на фронті – це розхідний матеріал. Машина, яку ми передали хлопцям для перевезення поранених, проїздила близько двох тижнів на фронті й згоріла. А авто зараз дуже необхідні, адже вони можуть врятувати життя пораненим, – розповіла Альбіна Тихонова.
На сайті президента зареєстрували петицію про присвоєння посмертно звання Героя України Дмитру Коревезі. Станом на 30 травня петиція зібрала майже 5 872 підписів із 25 тисяч необхідних.
Цей центр розвитку насамперед про сучасність і прогрес, де навчальний процес не є нудним, а захопливим, цікавим і пізнавальним. У стінах освітньої студії Bloom панує своя особлива атмосфера, у якій креативні й професійні викладачі знайдуть відповіді на всі запитання, які цікавлять маленьких дослідників.
Якщо ваша дитина любить малювати, нестандартно описує навколишній світ, цікавиться писанкарством чи іншим видом живопису, спішимо повідомити, що набір на новий навчальний рік у дитячу художню студію образотворчого мистецтва "Камея" ще триває. До речі, записатися на курс можуть не тільки школярі, а й студенти.
"Контінентал Фармерз Груп" розпочала викопування картоплі, під яку у 2023 році відвела понад 2,1 тис. га. Роботи стартували на Тернопільщині. Першими викопують ранні насіннєві й продовольчі сорти картоплі.
Досі думаєте, де можна знайти якісне й надійне обладнання такого типу не за всі гроші? Нагадаємо вам про відому на Буковині й за її межами компанію Jv-Kamin.
0
3 332
