Найдревніша мурована церква Буковини виявилася нічиєю - фото

У селищі Лужани розташований найдавніший мурований храм на Буковині – Вознесенська церква. Її спорудження датують серединою 15-го століття.



Хоча є припущення, що вона могла бути збудована і в 12-13-му століттях. А знахідки під час розкопок засвідчили, що це місце має ще древнішу цікаву історію. Вознесенська церква також унікальна своїми фресками, створеними в різні роки й різними майстрами.



Про це йдеться у публікації "МБ" від 4 травня, пише molbuk.ua



Храм має популярність серед буковинців та туристів. Та парадокс у тому, що ця споруда належить до … безгосподарного майна, тобто нікому не належить, тож жодних документів щодо неї немає.



Товщина стін – 1,2 метра

Як так вийшло і що роблять, щоб розв’язати цю проблему, кореспондентці "МБ" розповів настоятель храму отець Роман Палійчук.
Був вихідний, я зайшла на територію церкви. За кілька хвилин з’явився отець.



"А я оце лише недавно з екскурсії, перед вами також приїжджали туристи, розглядали храм. Півтори години розмовляли", – зауважує священник.



Заходимо всередину. Там доволі холодно і трохи вогко.

"Пахне старовиною", – зауважила.

"От і мені, коли лише прийшов сюди у 1996 році, перше, що відчулося, – це дух старовини", – відказав співрозмовник.

"Але холодно", – додаю.

"Холодно, бо стіни – 1,2 метра завтовшки. Вони дуже довго тримають або тепло, або холод. Після зими ще зберігається прохолода", – пояснив.

За словами отця Романа, приблизний рік зведення храму – 1450.

"Чому 1450? Офіційного документа про зведення церкви чи закінчення робіт ми не маємо, – каже священник. – Але у нашому музеї збережена грамота купівлі-продажу, що пан Федір Вітольд купив тодішнє село Лужани в 1421 році. А ось цей Вітольд намальований на фресці, а під ним – напис: "Аз єзьм Вітольд".



Тобто він є ктитором цього храму. Помер же він у 50-их роках. Припускають, що тут він і похований, на території церкви.



Хоча коли у 2008 році здійснювалася реставрація (досі ж усі ці унікальні фрески були замальовані зеленою фарбою з візерунком), виявили ікону Юрія Переможця. Зверніть увагу на коней під Вітольдом і Юрієм Переможцем. Вони намальовані по-різному. Кінь Юрія зображений дуже просто, наче дитячою рукою, Вітольда ж вималюваний більш майстерно. Виходить, що фреска з Юрієм Переможцем могла бути створена ще раніше. І це, і багато інших натяків наштовхнули реставраторів на думку, що цей храм може бути побудований не у 15-му, а навіть 12 або 13-му століттях. Хоча чернівецькі історики цю версію заперечують, стверджуючи, що у цей час у Лужанах ще не було поселення".



Виявили посуд 4-5 століть

Але про те, що поселення тут таки було, свідчать знахідки під час розкопок, провадить отець Роман.

"Коли проводили реставрацію, виявили ікони представництва древньої візантійської школи. Фрески руки цього невідомого художника є лише у Кракові на дзвіниці. І все, більше такого ніде немає. У цьому їхня значна цінність. Можна припустити, що художник цей був достатньо дорогим, його могли викликати з якогось далекого краю для роботи. Крім того, фарба, якою він розписував цей храм, також унікальна, – це червоний пергамент.



Після таких знахідок зібрали велику вчену раду й ухвалили провести розкопки, щоб визначити вік храму. Утім, нічого такого, що можна було б прив’язати до храму, не знайшли. Та від старожилів селища я почув, що десь тут, на території храму, є криниця, в якій переховують дорогий церковний посуд. І навіть вказали мені місце, де та закопана криниця. Я довго чекав нагоди перевірити це. І коли вже підійшли до завершення розкопок, запропонував перевірити. Ми почали копати, копнули небагато, метр на метр. І на глибині десь приблизно 1,2 метра натрапили на кам’яну кладку. Коли розкопали трохи ширше, у нас був шок. Бо замість криниці побачили древню піч. Біля неї були елементи посуду, якась чоловіча застібка від плаща. І все це датується 4-5 століттям нашої ери! Гадаю, що десь усе ж є й криниця, просто треба було ще більше розкопати.

У 2008 році розпочалася криза, гроші на реставрацію закінчилися. Коштів на консервацію знахідок не було, тож їх просто загорнули землею…"

Дах уже багато років у критичному стані

Виїжджаючи, реставратори склали акт зроблених і рекомендованих робіт. У ньому червоним пунктом прописано, що необхідна заміна даху. Тобто ще 15 років тому він був у критичному стані.



"Це вже скільки років минуло, і досі ми абсолютно нічого не зробили. Чому? Бо на сьогодні це господарство є безгосподарним, – пояснює отець Роман. – Жодних документів щодо нього немає. Як так вийшло? У радянську епоху, зрозуміло, ніхто цим не займався. Коли ж розпався СРСР, Кіцманська райрада надала на той час ще єдиній Російській православній церкві можливість оформити право власності на цей храм. На щастя, вони цим правом не скористалися. А у 1995-му році, коли у селищі відбувся перехід громади з Московського до Київського патріархату, то нашій громаді КП надали лише право користування церквою. Тож усі ці роки ми були орендарями.

Попередній голова ОДА Сергій Осачук, приїжджаючи сюди кілька разів, переконував мене, щоби наша релігійна громада оформила право власності на цей храм. Та тонкощі в тому, що в такому випадку ми автоматично стаємо відповідальні за все, що відбувається в храмі. А лише проєкт на заміну даху коштує 700 тисяч гривень. Я вже не кажу про матеріали й роботу. А ще ж треба робити водовідведення, бо вода протікає під будівлю – і стінами кидається грибок. Та й реставрацію у вівтарній частині і розкопки слід продовжити. У 2008 році держава витратила на частину реставрації унікальних фресок біля вівтаря мільйон гривень. Це величезні гроші. Звідки у нашої громади такі кошти?"

Тож Роман Палійчук відмовився від пропозиції тодішнього голови ОВА.

"Натомість ми запропонували варіант, до якого вдаються в інших областях із такими поважними старовинними храмами – зробити храм-музей. Наразі розпочали процедуру втілення в життя цієї ідеї. Паралельно управління культури ОВА дало запит до мінкульту та Верховної Ради, щоби храм внесли до реєстру державного майна. Якби церква стала державною власністю, це було б найкраще, адже це найдревніший храм в області. І він потребує негайної реконструкції чи ремонту. Його необхідно зберегти, бо це – наша історія…"
















Здійснено за підтримки Асоціації “Незалежні регіональні видавці України” та WAN-IFRA в рамках реалізації проєкту Хаб підтримки регіональних медіа. Погляди авторів не обов'язково збігаються з офіційною позицією партнерів.

Читайте новини "МБ" у Facebook | Telegram | Viber |