Неділя, 10 серпня 2025

Подружжя чернівчан пішло до війська в перші дні вторгнення

новини / Новини Чернівців / Війна з Росією / топ новини
4 293
0

Фото з фб-сторінки Оксани Руссу

До 24 лютого подружжя чернівчан Оксана та Олександр Руссу жило звичайним мирним життям у любові та злагоді. Оксана працювала бухгалтером на місцевому великому підприємстві. Олександр – менеджером на іншій великій фірмі. Під час відпусток їздили родиною відпочивати на море і просто проводили гарно час. Донька на той час уже працювала в Києві журналісткою.



Про це йдеться у публікацїі "МБ" від 2 березня, пише molbuk.ua



"Збагнула, що ще трохи – і росіяни можуть бути тут"

Так воно, може, й досі тривало б, якби не велика війна. Вона враз змінила усе. Уже 25 лютого Оксана та Олександр із рюкзаками на плечах стояли під штабом тероборони. Черга тоді була довжелезною: охочих провчити московитів виявилося стільки, що навіть не всіх записували до війська.

Кілька місяців пара у складі ТрО перебувала на Буковині, проходила військовий вишкіл. Потім чоловіка з дружиною відправили на Харківщину. Зараз чернівчани охороняють рубежі Слобожанщини під самим російським кордоном. Московські війська неподалік, наші їх часто спостерігають із бінокля. Проте сунутися на українські землі не сміють – їх на Харківському напрямку добряче провчили.

Кореспондентці "МБ" вдалося зв’язатися телефоном з Оксаною Руссу. Поговорили про події після 24 лютого та військову службу в парі з чоловіком.

"Ми – цивільні люди, жодного стосунку до військової справи до повномасштабного вторгнення не мали, – каже пані Оксана. – Сашко, щоправда, служив колись в армії, тож хоч певне поняття мав, на відміну від мене. Рішення йти на фронт виникло спонтанно. Коли 24 лютого почалася велика війна, мені зателефонував брат і повідомив, що везе родину зі Львова до Чернівців, а сам іде до військкомату.

З роботи нас усіх розпустили. Я роздрукувала карту України й почала стрілочками відзначати, де відбуваються атаки. Збагнула: якщо росіяни вже під Києвом, то такими темпами ще трохи – і вони можуть бути тут. Наша донька перебувала у Києві під обстрілами. Тому в нас навіть не постало питання – йти чи не йти. Однозначно йти! Чоловік, щоправда, думав, що на роботі закриє якісь свої гештальти. У мене ж про це навіть не йшлося. Бо якщо москалі через два дні будуть у Чернівцях, то вже стане байдуже, що ти якісь гештальти не закрив. Ну, так ми і пішли…".

"Таких, як ми, багато"

Почувши, що Оксана – бухгалтерка, їй запропонували аналогічну посаду в штабі. Жінка навідріз відмовилася.

"Мені що, міняти калькулятор на калькулятор? Ви жартуєте? Я прийшла тут Батьківщину захищати, а не цифри рахувати, – заперечила. – Щоби ви розуміли, про гроші тоді взагалі не йшлося. Ми всі йшли захищати Україну. Те, що за службу будемо щось отримувати, нам озвучили лише наприкінці березня".

"Ну, ви й відчайдушна пара", – не втримуюся від репліки.

"Річ у тому, що таких, як ми, багато, – зауважує співрозмовниця. – Просто так склалося, що ми пішли сім’єю. Це тепер військкомат ходить містом і збирає військовозобов’язаних. А тоді така черга стояла, що багатьох людей просто брали на олівець й обіцяли зателефонувати пізніше. І жінок була велика кількість".

Пані Оксана зізнається: дратувало, що їхній підрозділ довго не відправляють на фронт, а тримають в області.

"Чесно кажучи, в мене вже поставало питання щодо доцільності нашого перебування тут. Думалося: а чи не зробила б я більше корисного, якби була цивільною в цей час. Волонтерила б тощо. Бо в перші дні було таке піднесення, що люди готові були йти під Бахмут. А після тривалого перебування в тилу азарт трохи згас. Добровольці почали чухати потилицю й думати: "Та, ну його, життя прекрасне". Так, нас ганяли на полігоні, навчали важливих речей тощо. Ми відірвали себе від звичного життя. Жили в наметах у лісі. Та це не йде ні в яке порівняння з хлопцями, які в цей час перебували на передовій, де йшли страшні бої. Тому про цей період піврічного перебування іронізую, що ми бійці з "буковинського котла", – жартує жінка.

Утім, потім їхній підрозділ таки відправили на Харківщину, причому навіть далі, ніж планувалося.

"ЗСУ потужно атакували московитів на цьому напрямку й відтіснили їх аж на кордони РФ, – радіє співрозмовниця. – І якщо спочатку ми мали бути десь посеред Харківщини, то врешті зупинилися на нулі. Тобто наразі ми виконуємо роботу прикордонників. Перед нами вже Росія. Тут теж є небезпека. З того боку нам "прилітає". Але це війна артилерії. Тут таких прямих атак, де б стріляли з автоматів, немає. Бачимо московитів лише в бінокль, коли стаємо на "еспешку" (останній форпост – авт.). Дивимося на їхні позиції, як вони ходять полями, розвантажують техніку…"

"Цей рік для нас втрачений"

На запитання, як може описати своє життя на "нулі", відповідає:

"Можу сказати коротко: не рекомендую. Хоча вже якось втягнулася. Розпорядок такий: кілька днів – у селі, потім виїжджаємо на "воп" у лісі (опорний пункт взводу – авт.), через деякий час міняємося. Останні три дні у нас – мінус 17 градусів (інтерв’ю записували 24 лютого – авт.). Купа снігу, справжня зима. Але нічого дивного, це схід. Нам так і казали: "Вам би цю зиму пережити". А в бліндажах тепло, буржуйки гріють. Ба більше, наші бліндажі серйозні, на всю висоту в землі. Зрозуміло, що це не те цивільне життя, до якого я звикла, та що поробиш. Підписалися, то маємо тягнути".

І Оксана, і Олександр – стрільці. Часом, якщо командир ставить разом, ідуть в один наряд, іноді – окремо.

"Чи є в цьому якась романтика? Ну, така собі, якщо чесно, – розмірковує військова. – Те, що ми разом, звісно, допомагає. Нам так легше, спокійніше. Та, на жаль, цей рік уже для нас втрачений. Бо це не життя. Після перемоги хочу поїхати родиною на тривалий відпочинок і просто насолоджуватися сонцем, морем, спокоєм, ні про що не думаючи…"



Читайте новини "МБ" у Facebook | Telegram | Viber |
Шановний відвідувач, Ви зайшли на сайт як незареєстрований користувач. Ми рекомендуємо Вам зареєструватись або зайти на сайт під своїм ім'ям.

0 коментарів

Ваше ім’я: *
Ваш e-mail: *
Код: Натисніть на зображення, щоб оновити код, якщо він нерозбірливий
Введіть код:
На Буковині перевіряють перевізників: оштрафували водія автобуса «Чернівці — Ужгород»
20 120
На Буковині жінка мчала з хворою дитиною: поліція супроводила авто до лікарні
17 434
Подаровані Чернівцям автобуси із Чехії використають під час ремонту Головної
16 725
До Чернівців прибули міністри закордонних справ України, Румунії та Молдови
11 511
Нові мости та пункти пропуску: що обговорювали у Чернівцях міністри закордонних справ України, Румунії та Молдови
10 615
Вічна пам'ять та слава. Сьогодні Буковина прощається із двома захисниками
8 582
Не ремонтували майже 70 років: на Буковині відновили міст на трасі Чернівці – Хотин
8 402
Град, грози, шквали. Завтра на Буковині різко погіршиться погода
8 299
Рівень алкоголю перевищував норму у 13 разів: у Чернівцях п'яний водій вчинив ДТП
6 304
На Буковину прибув потяг із переселенцями із Донбасу - фото
6 130


Logo
“Здійснено за підтримки Асоціації “Незалежні регіональні видавці України” та Foreningen Ukrainian Media Fund Nordic в рамках реалізації проєкту Хаб підтримки регіональних медіа. Погляди авторів не обов'язково збігаються з офіційною позицією партнерів” в рамках реалізації
грантового проєкту Хаб підтримки регіональних медіа.
Погляди авторів не обов'язково збігаються з офіційною позицією партнерів”


Copyright 2024. Всі права захищені. Використання будь-яких матеріалів, розміщених на сайті, дозволяється
при розміщенні посилання (для Інтернет-видань - гіперпосилання) на molbuk.ua. Посилання
(гіперпосилання) обов'язкове в незалежності від повного або часткового використання матеріалів.