Група з 16 піротехніків з області розміновують деокуповані території. Команда вже побувала на Київщині та Донеччині.
За словами начальника групи піротехнічних робіт Головного управління ДСНС в області Михайла Гflpsyb, розміновування території є тривалим процесом, пише molbuk.ua
‒ Коли заходиш на звільнену територію, знаходиш різне: розтяжки, міни, снаряди, боєприпаси. Окупанти приховують такі "подарунки" в хатах, на деревах, дорогах, навіть на лініях електропередач, ‒ розповідає Михайло Гадзіна.
"Намагаються заплутати піротехніків"
‒ Щойно приїжджаємо на місце, надягаємо засоби захисту, беремо пошукові прилади й на безпечній відстані один від одного починаємо розміновувати. Де "фонить", розкопуємо, щоб дізнатися, на що зреагував прилад. Проте все не так просто. Пошукові прилади не показують, що під землею – снаряд чи граната. Вони реагують на будь-який метал, ‒ каже пан Михайло. – Якщо знаходимо метал, то відкладаємо, якщо боєприпас – вирішуємо, знищувати його на місці чи переводити у безпечне положення.
За словами Михайла Гадзіни, найважче виявити міну.
‒ Росіяни вигадують різне. Можуть закопати міну на півтора метра глибини, а зверху покласти колоду для приглушення. Тоді пошуковий прилад покаже, що міни немає, а якщо наїде машина або ж хтось наступить, наслідки будуть жахливі… Навіть коли бачиш боєприпас на поверхні, не можеш бути впевненим, що навколо нього не заміновано, ‒ зазначає піротехнік.
Найбільше вибухових предметів піротехніки знаходять у лісах. Попри попереджувальні знаки, місцеві жителі все одно ходять туди.
‒ У лісах на половині мін підриваються звірі, у деяких зонах є таблички, що попереджають про небезпеку, але люди вважають, що їм "пощастить". Ми завжди пояснюємо: не слід поспішати з поверненням в деокуповані населені пункти, адже для розмінування потрібен час, ‒ каже Михайло Гадзіна.
Піротехнік, що вивчає територію, де може знаходитися міна, повинен завжди контролювати власні сили натискання на допоміжні прилади пошуку та в жодному разі не поспішати під час виконання роботи.
"Словам вірити не можна…"
‒ У цій справі поспішати не потрібно, все слід робити повільно та уважно. Є міни, які взагалі непомітні, цим вони дуже небезпечні, зокрема протипіхотні ПОМ-2, ПОМ-3. Особливо важко працювати взимку, у цей час навіть не радять розміновувати території, – розповідає Михайло. – Земля промерзає, і саперу потрібно більше натискати на щуп (прилад), тож іноді він може не відчути і не розрахувати свої сили…
Михайло Гадзіна згадав випадок, коли у квітні заїхали у село Перемога на Київщині, щоб розміновувати територію.
‒ Дорогою нас зупинив чоловік і попросив розмінувати його поле. Звісно ж, перед тим поцікавилися, чи безпечна дорога до поля, на що він стверджував, що неодноразово вже нею їхав. Ми вирішили пустити його вперед і їхати за ним. Того дня був сильний дощ, слизька дорога. Його машину почало заносити. І ось вона заднім колесом наїхала на протитанкову міну. Його з машиною відкинуло на 10 метрів. Чоловік вижив. А якби він проскочив, то не факт, що ми б не постраждали. Тому словам ніколи не можна вірити, ‒ каже Михайло.
Нещодавно чернівецькі піротехніки повернулися з Донеччини. Через несприятливу погоду вони до кінця лютого перебуватимуть у відпустках. Щойно там зійде сніг, знову повернуться до розміновування.
‒ Працюватимемо, доки все не очистимо. Не можу сказати, скільки це займе часу. Якщо сьогодні ще знаходять боєприпаси часів Першої та Другої світових війн, то самі розумієте скільки це триватиме…Зараз ми шукаємо людей, які хотіли б долучитися до цієї роботи. Але це складно, бо всі розуміють, що робота не з легких, ‒ каже Михайло Гадзіна.
Читайте новини "МБ" у Facebook | Telegram | Viber | Instagram
