Олександр Лендел – успішний тренер з карате. Та зараз у нього замість активних тренувань – однострій, а замість чемпіонатів з карате у Європі – війна та смерть побратимів… На другий місяць вторгнення РФ Олександр пішов добровольцем на фронт. Ось уже восьмий місяць він є активним учасником боїв з окупантами. Олександр пройшов найгарячіші точки: Ізюм, Балаклію, Куп’янськ та Бахмут.
Про бої, бійців та перемоги Олександр Лендел розповів кореспондентці "МБ"
– З перших днів на війні я потрапив на складний напрямок. Це було під Ізюмом, населений пункт Рівнопілля. Тоді росіяни активно штурмували його, але ми успішно їх відбивали. Після Ізюму влітку я потрапив у Соледар та Бахмут. Там пробув два місяці. Усі поставлені завдання були виконані успішно. Пізніше мене перекинули під Харків у спецпідрозділ "Кракен". Зараз я працюю на Харківщині, – ділиться Олександр.
"Куп’янськ – це розруха"
Олександр брав участь у визволені Балаклії та Куп’янська. Люди, які жили під окупацією понад пів року, зі сльозами на очах зустрічали бійців ЗСУ. Обіймали їх, пригощали. Хтось – млинцями, а хтось – борщем.
– Коли ми зайшли у Куп’янськ, побачили суцільну розруху. Таке раніше показували лише у фільмах про війну: місцеві мешканці, які блукають у пошуках їжі, мародери, тіла загиблих, які лежать просто посеред вулиць… Переважно то були тіла російських солдатів. У Балаклії та Куп’янську наших зустрічали дуже добре. Деякі люди готували їжу. Місцеві дуже раділи, бо з нетерпінням чекали нас. Вони були дуже залякані окупантами, зайве слово могло коштувати життя. Жити під окупацією – пекло. Окупанти не вважали українців за людей, – каже О. Лендел.
Олександр зазначає, що у підрозділах, де він служить, потужне забезпечення.
– У нас є все: амуніція, їжа, зброя. Можу відверто сказати, що наша держава піклується про своїх захисників. Це великий плюс. У моїх побратимів настрій дуже бойовий, налаштовані лише на перемогу. Я не зустрічав таких солдатів які давали задню, ми йшли лише вперед. Кожен із нас чекає наступного завдання, щоби максимально наблизити перемогу, – зауважує Саша.
На питання, що є найважчим на війні, відповідає: "Очікування іншого завдання. Коли ти сидиш на базі, це нібито відпочинок, відновлення. Та для мене це важко".
"Москалі поводяться в полоні, як "зайчики"
За словами Олександра Лендела, солдати Росії є переважно аморальними та деморалізованими. У Саші це викликає тільки лють.
– Те, що я бачу після москалів, свідчить, що ці люди абсолютно аморальні. Та ми з побратимами намагаємося емоції вгамувати, бо вони заважають. Москалі поводяться в полоні, як "зайчики". Кажуть те, що ти хочеш почути. Розповідають, що не знали, куди їдуть, мовляв, потрапили в Україну випадково. Це брехня, яка викликає шалену лють. У мене нема страху. Я не боюся, що зі мною щось трапиться, чи щось буде не так. Є лише адреналін, який мене заряджає, – розповідає Олександр.
Військовий зараз сконцентрований на одному – на перемозі у війні.
– Зараз я солдат, який виконує свої обов’язки. Звісно, потім я буду займатися карате, тренувати діток. Я це вмію, це люблю, цьому присвятив своє життя. Мої вихованці не забувають про мене, пишуть, дзвонять, цікавляться, чим допомогти. Я пишаюся ними, вони – як мої діти. Відчуваю їхню підтримку. Хочу висловити велику подяку волонтерам, які працюють від щирого серця. Всім тим, хто не забуває про військових. Це надихає та мотивує. Українці об’єдналися задля перемоги. Це великий плюс, який наближає наше переможне майбутнє, – підсумовує Олександр Лендел.
Читайте новини "МБ" у Facebook | Telegram | Viber |
