«Може горіти до восьми годин»: чернівчанка налагодила виробництво окопних свічок - відео

Ще на початку війни жінка почала виготовляти окопні свічки. Згодом до цієї справи приєдналися ще кілька небайдужих.

Директорка міського палацу дітей та юнацтва Алла Клименко запропонувала майстерні один із кабінетів. Тож Ольга налагодила тут невелике виробництво, йдеться в публікації "МБ".



Змінила прикраси на окопні свічки

До війни жінка виготовляла прикраси, а її мама в’язала шкарпетки, рукавички. З квітня вони почали займатися виготовленням окопних свічок.



– Моя знайома з Івано-Франківська почала робити ці свічки. Вона розповідала мені, як це робити. У мене було декілька бляшанок і огарки від свічок. Я подумала, чому б і в Чернівцях таке не зробити. Тож почала цим займатися. Моя знайома принесла пакет баночок, і ми на лавці біля будинку їх зробили. Перші, звичайно, були зроблені не без помилок, але згодом все виправили. Перша партія свічок поїхала у Слов’янськ для цивільних. Згодом Алла Клименко запропонувала робити свічки у міському палаці дітей та юнацтва. Нам під майстерню виділили частину класу. Ми працюємо, коли у дітей немає занять. За літо ви виготовили чимало свічок. Щотижня віддавали по 200-400, – розповідає пані Ольга.



До виготовлення свічок часто приєднуються небайдужі. Хтось приносить матеріали, а хтось на кілька годин приходить допомогти їх робити.

– Хто на дві годинки забігає, хтось на довше. Ми за це дуже вдячні. Коли є люди, які допомагають, можна будь із чим впоратися, – каже жінка.
Пані Мар’яна приходить сюди щодня та допомагає виготовляти свічки. Показує велику коробку з бляшанками, заповненими картоном. Каже, за попередній день вдалося зробити близько 300 бляшанок, які далі будуть заливатися воском.

– Ми вчора гарно попрацювали, – з усмішкою каже жінка. – Я втратила роботу ще на початку війни, тож тепер весь час приділяю роботі тут.

"Мої брати теж на війні"

Ольга показує вже готову свічку та розповідає про процес виготовлення.

– Краї бляшанки ми затискаємо або обрізаємо. Це потрібно, що легше туди засувати картон та не порізатися. Далі в баночки кладемо скручений гофрокартон та заливаємо сумішшю воску та парафіну. Робимо це в три етапи. Перші два рази заливаємо, щоб суміш добре просочилася і втретє, щоб утворити зверху ще один шар. Це продовжить термін горіння. Таким чином свічка горить по всій площині, як газова конфорка. Всі відходи, залишки воску, гноти, папір, ми скидаємо у лотки для яєць. Коли потрібно розпалити буржуйку чи багаття можна використовувати ці лотки. Одна така комірка може горіти до 15-20 хвилин, – пояснює жінка.



Перевага такої свічки в тому, що вона довго горить. Наприклад, маленька свічка з баночки з-під ікри може горіти півтори години. Завдяки їй військовий може не лише зігрітися, а й закип’ятити воду та приготувати гарячий напій. До того ж цій свічці не зашкодить вітер.

Більші баночки на 300 г можуть горіти до 7-8 годин. На них можна навіть приготувати поїсти.

– Такі свічки можна використовувати лише в добре провітрюваному приміщенні. Бо для заливки ми використовуємо не харчовий парафін і не віск вищої категорії. Бо це дорого. Ми заливаємо і технічний парафін, і віск, і згарки свічок. Тож свічка може чадіти. Я військових завжди про це попереджаю. Відгуки хороші, хлопці кажуть, що гріють такі свічки дуже добре. Також хочу попередити тих, хто буде вдома робити такі свічки. Треба бути уважними і не проґавити час, коли закипає парафін та віск. Бо це може призвести до самозапалювання, – пояснює жінка.



Матеріали для виготовлення свічок швидко закінчуються. Адже на 100 таких банок йде 30 кілограмів речовини. Тож Ольга закликає небайдужих буковинців приносити згарки свічок, парафін чи бляшанки.

– Матеріали нам потрібні завжди. Тож ми не припиняємо їх збір. Бо навіть коли війна закінчиться, потрібно буде допомагати цивільним, які залишилися без тепла. В нас на Буковині тихо тільки завдяки нашим військовим. Вони жертвують для нас всім. Тож наше завдання – забезпечити їх всім необхідним, в тому числі й теплом. Мої брати зараз також на війні. Рідний брат на Бахмутському напрямку, троюрідний – на Сумщині, ще два брати на Київщині та Донеччині, – каже жінка.





Читайте новини "МБ" у Facebook | Telegram | Viber | Instagram