«Вони зараз там, де потрібні»: дві медсестри обласної лікарні Чернівців долучилися до лав ЗСУ

Дві медсестри обласної лікарні Чернівців долучилися до лав ЗСУ Перед тим працювали разом в інфекційному відділенні.

Рідні та друзі розповіли "МБ" про Марію ЧУРІКОВУ та Наталію БУГУ, які вже понад п’ять місяців допомагають військовим на сході України.



Марія ТРУФЕН, колега Марії Чурікової каже, що медсестри наразі надають допомогу військовим на Харківському напрямку.

– Марія мені – як сестра, ми колеги вже понад 10 років. Вона зараз справді там, де потрібна. До 2020 року вона працювала в хірургічному відділенні лікарні. Під час пандемії медики з усіх відділень допомагали інфекційному відділенню. Так Наталія з Марією здружилися, а потім почули про нестачу військових медиків і пішли добровольцями, – розповідає Марія Труфен.

Марія Труфен додає, що відчуває перед обома медсестрами велику відповідальність – забезпечити їх необхідним, щоб вони могли надавати необхідну допомогу військовим.

– Зв’язок із дівчатами поганий, але намагаємося періодично спілкуватися. Коли у них є можливість, вони мені телефонують. Медсестри зараз – на Харківському напрямку. Побували вже в багатьох гарячих точках. Намагаємося їх забезпечити необхідним, долучається багато людей, – додає.



Психологічно були готові до всього

– Дівчата сміливі й відважні, до цього були психологічно готові. Вони зараз мало що розповідають, але ми розуміємо, що це – війна, – зауважує Марія Труфен.

На Марію Чурікову вдома чекає донечка, яка вступила цього року до медичного коледжу. "Їй це дуже подобається. Дитина хоче бути в медицині, як і мама", – каже подруга сім’ї.



Марія БУГА, сестра Наталії Буги, розповідає, що та завжди була дуже сміливою.



– Моя сестра дуже смілива. Вона працює медсестрою з 1996 року. Спочатку працювала молодшою медсестрою, але потім щодня ходила на роботу і вчилася на вечірньому стаціонарі у медколеджі. Так стала медсестрою в інфекційному відділенні, – розповідає Марія Буга.

"Прошу телефонувати хоча б раз на день"

На Наталію вдома чекає 13-річний син, який також дуже пишається мамою, але надзвичайно хвилюється за неї: "Я її прошу, щоб навіть у тих районах, де поганий зв’язок, вона намагалася мені телефонувати. Бо я дуже хвилююся, чи все у неї добре".

Читайте новини "МБ" у Facebook | Telegram | Viber | Instagram