«Вони зараз там, де потрібні»: дві медсестри обласної лікарні Чернівців долучилися до лав ЗСУ

Дві медсестри обласної лікарні Чернівців долучилися до лав ЗСУ Перед тим працювали разом в інфекційному відділенні.

Рідні та друзі розповіли "МБ" про Марію ЧУРІКОВУ та Наталію БУГУ, які вже понад п’ять місяців допомагають військовим на сході України.

{reklama}

Марія ТРУФЕН, колега Марії Чурікової каже, що медсестри наразі надають допомогу військовим на Харківському напрямку.

– Марія мені – як сестра, ми колеги вже понад 10 років. Вона зараз справді там, де потрібна. До 2020 року вона працювала в хірургічному відділенні лікарні. Під час пандемії медики з усіх відділень допомагали інфекційному відділенню. Так Наталія з Марією здружилися, а потім почули про нестачу військових медиків і пішли добровольцями, – розповідає Марія Труфен.

Марія Труфен додає, що відчуває перед обома медсестрами велику відповідальність – забезпечити їх необхідним, щоб вони могли надавати необхідну допомогу військовим.

– Зв’язок із дівчатами поганий, але намагаємося періодично спілкуватися. Коли у них є можливість, вони мені телефонують. Медсестри зараз – на Харківському напрямку. Побували вже в багатьох гарячих точках. Намагаємося їх забезпечити необхідним, долучається багато людей, – додає.



Психологічно були готові до всього

– Дівчата сміливі й відважні, до цього були психологічно готові. Вони зараз мало що розповідають, але ми розуміємо, що це – війна, – зауважує Марія Труфен.

На Марію Чурікову вдома чекає донечка, яка вступила цього року до медичного коледжу. "Їй це дуже подобається. Дитина хоче бути в медицині, як і мама", – каже подруга сім’ї.



Марія БУГА, сестра Наталії Буги, розповідає, що та завжди була дуже сміливою.



– Моя сестра дуже смілива. Вона працює медсестрою з 1996 року. Спочатку працювала молодшою медсестрою, але потім щодня ходила на роботу і вчилася на вечірньому стаціонарі у медколеджі. Так стала медсестрою в інфекційному відділенні, – розповідає Марія Буга.

"Прошу телефонувати хоча б раз на день"

На Наталію вдома чекає 13-річний син, який також дуже пишається мамою, але надзвичайно хвилюється за неї: "Я її прошу, щоб навіть у тих районах, де поганий зв’язок, вона намагалася мені телефонувати. Бо я дуже хвилююся, чи все у неї добре".

Читайте новини "МБ" у Facebook | Telegram | Viber | Instagram