У 15 років чернівчанин Павло Гросул уже був головою української молодіжної організації "Фундація регіональних ініціатив".
Після закінчення гімназії №1 у Чернівцях виїхав до Німеччини на навчання. Жив у Бонні, Берліні, Гессені та організовував акції на підтримку Майдану в 2013-2014 роках.
Днями Павлові виповниться 29 років. Він працює референтом першого заступника мера міста Кельна. Хоч і провів у Німеччині вже 12 років, хлопець щодня переймається подіями в Україні, має українське громадянство, постійно спілкується з родичами та друзями, які залишилися на Батьківщині.
"Німці дуже допомагають"
Ще до початку агресії Павло передбачав велику війну і, як наслідок, – велику хвилю біженців з України, про що розповідав в одному з інтерв’ю для німецьких видань.
А вже 24 лютого організував із політиками у Бонні мітинг на підтримку України. Через тиждень – ще один. Поступово в нього з’явилася ідея створити організацію для допомоги Україні та українцям у Бонні. Так виникла ініціатива "Солідарність Бонн Україна". Всередині березня до неї приєдналася група Юлії Мюллер "Бонн допомагає", утворивши спільне україно-німецьке об’єднання.
"Коли на мітинг закликає організація, це звучить більш промовисто, ніж коли це робить приватна особа. Тому я вирішив заснувати власну ініціативу для допомоги українцям. Це спрацювало – і вже 3 березня на наш мітинг прийшло дуже багато людей, площі були заповнені. Водночас я волонтерив, для цього на кілька тижнів взяв відпустку за власний рахунок. Разом з українцями та небайдужими німцями ми збирали та перевозили гуманітарну допомогу, допомагали облаштуватися в Бонні біженцям з України. Німців у нашій організації, до речі, більша частина. Вони охоче відгукнулися на заклик. Чесно кажучи, часом більше допомагають та активніше волонтерять, ніж самі українці, які вже давно мешкають у Бонні", – зауважує Павло Гросул.
У Бонні ініціатива організовує дозвілля біженців, надає їм необхідну допомогу, проводить мітинги та інші політичні заходи.
"Ми відкрили мовні курси для дорослих та дітей. Надаємо перекладацьку та правову допомогу, – перелічує Павло. – Влаштовуємо чимало атракцій для дітей: походи до театру, музеїв, влаштовуємо заняття зі співу, малювання, різноманітні майстер-класи, відзначаємо українські свята та багато іншого. Цікавий формат має наше українське кафе на три поверхи. На нижньому сидять дорослі, на другому – малюки, а зверху – молодь. Кафе називається "Шевченко в гостях у Бетховена". Це місце зустрічей українців у Бонні. Вони пригощаються тут кавою, чаєм. Завжди є мистецька програма: співаємо українських пісень (до прикладу, з репертуару Назарія Яремчука та Володимира Івасюка), граємо на фортепіано, скрипці, гітарі… Збираються близько ста українців. Це переважно біженці з Херсону, Києва, Харкова. Є й із Буковини, але небагато".
Також організація "Солідарність Бонн Україна" збирає та передає ліки, продукти, речі для військових шпиталів і дитячих будинків в Україні.
"Ми співпрацюємо з владою Херсонщини, яка надсилає нам перелік потреб. Уже направили для херсонців медикаменти, прилади для УЗД, ліжка для військових. Також зібрали кошти на автомобіль. Днями передаємо чергову партію допомоги на Миколаївщину. Частина піде на Буковину, – додає Павло.
За таку важливу допомогу представники організації – Павло Гросул, Юлія Мюллер та інші – вже отримали лист-подяку від заступника голови Херсонської ОВА Миколи Якименка.
"Від імені жителів Херсона та Херсонщини, військовослужбовців ЗСУ дозвольте вам висловити слова щирої вдячності за неоціненну допомогу, яка вкрай необхідна, гуманітарну діяльність задля нашої спільної перемоги, підтримку мешканців Херсонщини, які опинилися в дуже складних умовах, але не здаються. Бо Херсонщина була і буде завжди Україною", – ідеться у листі Херсонської ОВА.
"Хотілося влаштувати дітям свято"
А нещодавно ініціатива "Солідарність Бонн Україна" організувала випускний вечір для українських учнів, які втекли від війни до Німеччини. Деяких із цих шкіл уже просто немає – росіяни їх розбомбили, або ж вони залишилися на окупованих територіях.
"У нас тут багато випускників, у яких шкіл уже немає або вони облозі. Тому ми влаштували їм випускний вечір. Це єдиний такий захід на всю Німеччину. Набрали 22 випускників – майже клас. Переважно – з критичних регіонів Київщини, Чернігівщини, Херсонщини. Діти танцювали вальс", – усміхається Павло.
Також хлопець просить висловити подяку рідній школі та вчителям:
"За те, що виховали у мені людину, яка ніколи, де б не була, не забуде рідне місто і країну. Коли я організовував випускний для українських школярів, часто згадував своє шкільне свято: як для нас лунали останній дзвінок, гімн України... Усе це закарбувалося в пам’яті назавжди…" – каже Павло Гросул.
Читайте новини "МБ" у Facebook | Telegram | Viber |
