У Маріуполі загинула 91-річна Ванда Об'єдкова, яка пережила німецьку окупацію.
Про це повідомляє видання Chabad.org.
У 10 років вона ховалася від німців у підвалі в Маріуполі. Через 81 рік вона померла у підвалі в тому самому місті, ховаючись від російських військ.
Хвора і виснажена, протягом останніх двох тижнів життя 91-річна жінка не могла навіть встати. Вона померла 4 квітня не мирно від старості у власному ліжку, а як жертва жахливої війни 21-го століття, яка охопила її рідне місто.
"Мама не заслужила такої смерті", — через сльози каже донька Об’єдкової Лариса через кілька годин після того, як прибула з родиною у безпечне місце.
Вона безпорадно спостерігала, як життя її матері минає, залишаючись поруч sз нею до останнього моменту. Після смерті матері Лариса та її чоловік, ризикуючи життям, поховали Об’єдкову серед безперервних обстрілів у громадському парку менш ніж за кілометр від Азовського моря.
"Весь Маріуполь перетворився на кладовище", – каже рабин Мендель Коен, директор Маріупольського Хабад-Любавича та одинокий рабин українського портового міста. Об’єдкова та її родина довгий час були активними членами єврейської громади Маріуполя, матріарх регулярно отримував медичну допомогу з синагоги Коена.
"Ванда Семенівна пережила неймовірні жахи, — розповідає рабин. "Вона була доброю, радісною жінкою, особливою людиною, яка назавжди залишиться в наших серцях".
З початку війни Коен працював повний робочий день , щоб евакуювати членів громади з пекла, працюючи по телефону навіть у шабат, і зовсім недавно, на Песах. На початку цього тижня йому вдалося евакуювати Ларису та її родину.
Ванда Об'єдкова народилася в Маріуполі 8 грудня 1930 року. Їй було 10 років у жовтні 1941 року, коли нацисти увійшли до Маріуполя і почали збирати євреїв міста. Коли есесівці прийшли до родини і забрали матір Ванди, Марію (Міндель), дівчинці вдалося уникнути арешту, сховавшись у підвалі.
"Вона не могла кричати; це її і врятувало", – розповідає Лариса.
20 жовтня 1941 р. німці стратили від 9 до 16 тис. євреїв у ровах на околицях Маріуполя, включно з матір’ю Об’єдкової та всією родиною її матері. Пізніше дівчинку затримали, але прийшли друзі родини й переконали нацистів, що вона гречанка. Її батько, який не був євреєм, потім зумів помістити її в госпіталь, де вона залишалася до звільнення Маріуполя в 1943 році. Об’єдкова дала повну розповідь про своє життя та досвід Голокосту в Фонді Шоа УСК у 1998 році.
"У нас вдома була VHS-касета її інтерв’ю", — каже Лариса, яка зазначає, що її мати зберегла певну частину мови на ідиш до кінця. "Але це все згоріло разом із нашим домом".
Об’єдкова вийшла заміж у 1954 році, коли Маріуполь був відомий під радянським прізвищем Жданов, і все своє життя провела в місті. Останні роки вона жила з Ларисою.
"Мама любила Маріуполь; вона ніколи не хотіла йти", – каже вона.
Читайте новини "МБ" у Facebook | Telegram | Viber | Instagram
