Українці, які проживають у Лос-Анджелесі (штат Каліфорнія), об’єдналися, аби допомагати своїй країні, де зараз відбувається війна. У православній церкві вони створили базу з прийому гуманітарної допомоги. Тут усе сортують, пакують у коробки і відправляють в Україну.
Про це розповідає чернівчанин Андрій Будний.
"Учора ми працювали майже десять годин. Завантажили 430 великих коробок для контейнера, який переправлять кораблем. Щодня на нашій базі працює до 45 людей. Працюють безкоштовно, їм не платять жодної копійки. Дехто навіть залишив свою роботу, аби постійно знаходитися тут. Людей, які раніше не знали одне одного, об’єднала війна в Україні. Ми вже всі познайомилися, знаємо історію кожного", – розповів Андрій.
Атмосфера серед волонтерів дружня і робоча, бо всі розуміють, що треба зробити якнайбільше.
"Немає часу на порожні балачки. Щодня пакуємо в середньому по 75 коробок. Уважно стежимо, щоби не було протермінованих ліків і продуктів. Оглядаємо дату на кожній упаковці ліків, на кожній банці. Всі коробки пронумеровані, на чотирьох боках написи, що тут знаходиться. Проблема – як це все переправити на другий кінець світу. Медичні препарати і спорядження для військових відправляємо літаками, щоби дійшли якнайшвидше. А продукти, одяг, дитяче харчування, засоби гігієни – кораблями, бо так дешевше. Переправляємо через міжнародну компанію "Міст". Днями отримали підтвердження, що три рейси з нашою гуманітарною допомогою вже дійшли до адресатів. Хочемо, аби українці відчули, що ми з ними, молимося за них", - продовжує Андрій.
Американці дуже співчувають українцям і намагаються допомогти.
"Американці приносять все необхідне і запитують, що треба робити. Дуже багато гуманітарної допомоги надходить від українців, які тут проживають. Приносять також мексиканці, навіть росіяни. Буває, що приїжджає ціла фура від якоїсь громади або церкви. Якось американський ветеран в’єтнамської війни, якого звати Беррі, приніс шоломи для українських військових. Чоловік проїхав 80 миль, сказав, що переживає за Україну", – розповів Андрій.
Ася Горська теж волонтерка. Вона професійна співачка, хореограф. Народилася в Миколаєві, працювала в Києві, вже 10 років у США. Керівниця танцювального колективу "Червона калина", волонтерка Українського культурного осередку.
"Коли почалася війна в Україні, зібралася команда наших волонтерів. Ми звернулися до православної церкви святого Андрія, попросили виділити нам приміщення. Вони радо погодилися. Тут створили базу з прийому гуманітарної допомоги. Працюємо у чотирьох напрямках: медичні препарати та обладнання, військове спорядження, дитяче харчування, засоби гігієни. Перші два тижні ми працювали щодня по 10-12 годин, дуже стомлювалися, буквально падали з ніг. Потім подумали, що нам треба відпочивати та відновитися фізично. Визначили чергування чотири рази на тиждень з 12.00 до 18:00. Але приходимо раніше і йдемо пізніше додому. Дехто залишається тут ночувати. Бо треба вранці відчинити ворота для автівок з гуманітарною допомого. Для нас це дуже важливо. Важко сидіти і нічого не робити. Ми з вами всіма думками і серцем", – каже Ася.
Іван Кузьменко навчається в одному з престижних університетів в Лос-Анджелесі. Раніше проживав у Києві, працював на кіностудії імені О. Довженка. Приходить допомагати зранку і після пар.
"Роботи дуже багато, ми ледве справляємося. Уже сформована нова відправка в Україну. Зараз працюю над нашим волонтерським сайтом, на якому можна буде все відслідковувати. Кожен українець у світі зараз щось робить. Це дає нам відчуття приналежності до нашої країни", – каже Іван.
Ірина родом із Івано-Франківська, як вололнтер займаюся сортуванням медичних препаратів.
"Приносять дуже багато знеболювальних, для опіків, ран, операційних матеріалів. Чимало пожертвувань надходить з різних клінік. Наша мета – допомогти українцям і нашим військовим, підтримати їх", – говорить жінка.
Допомагає волонтерам і американський лікар-психотерапевт Нейтен Кюлкарні.
"Я народився в Індії, але проживаю в Сполучених Штатах більше 30 років. Мене дуже болить серце, постійно думаю про складну ситуацію, в якій опинилася Україна. Ви дуже сміливі люди, я захоплююся вами. Хочу, щоби ви перемогли. Слава Україні!" – такими патріотичними словами Нейтен закінчив свою розповідь.
Северин зі Львова всі дні проводить на базі, навіть ночує тут, варить для волонтерів український борщ.
"Коли ми починали збирати гуманітарну допомогу, то навіть не очікували,що все це виросте до таких великих масштабів. Гадаю, це тільки початок. Усе будемо фасувати і відправляти в Україну. Мрію про закінчення війни, щоби приїхати додому, обняти всіх", – зізнався Северин.
Читайте новини "МБ" у Facebook | Telegram | Viber | Instagram
