Війна Росії проти України триває уже 14 днів. Як змінився хід війни протягом останніх днів та чого очікувати нам в політичному та переговорному аспектах?
Своє бачення ситуації виклав у коментарі molbuk.ua політолог із Чернівців Олексій Кандюк.
"Навіть дивно, наскільки злагоджено діє наша українська влада – і у внутрішній площині, і зовнішній. Не розумію, чого їм не вистачало, щоби в мирний час так поводитися.
Звичайно, треба розуміти, що Росія всі ці роки і зараз тим більше не полишала зовнішній фронт робіт. Щодо всіх речей, які ми хочемо робити на зовнішній арені, - мається на увазі прискорений вступ до ЄС, подальше посилення санкцій, - з боку Росії отримуватимемо перепони. Так чи інакше до цього треба бути готовими. Тому що ми просто за звичкою починаємо відразу видавати бажане за дійсне, а потім трохи розчаровуватися. І це не оптимістичний підхід.
Але той потенціал, який ми вже об’єднали на міжнародній арені, для нас малює набагато більш серйозні перспективи, ніж це було до війни. Звичайно, дуже сумно, що це досягається такою ціною. І ще поки незрозуміло, якою буде кінцева ціна і до чого це все призведе. Але вже точно можна сказати, що просування європейського вибору України є очевидним. Та ситуація, яка була до війни у сенсі того, що ми нібито співпрацюємо з ЄС, але не дуже зрозуміло, в якому форматі, - має бути знята з міжнародного порядку денного. І очевидно, що перспектива членства повинна точно бути надана Україні.
Гадаю, нинішні заперечення щодо цього кількох країн поступово зникне. Тому що там, окрім спільних цінностей, які декларують європейські держави, є очевидні прагматичні речі. Вони пов’язані з тим, що після війни для самих європейців, якщо вони нам не допоможуть, ситуація буде набагато більш проблематичною. Бо приймати мільйони біженців набагато менш перспективно, ніж вкладатися у відбудову зруйнованих об’єктів. Тому, гадаю, з цієї точки зору перспективи дуже прискорилися.
Щодо подальшого ходу війни, то очевидно одне: той план, який був у Росії, точно не спрацював. Більш того, гадаю, це вже не один план, вони вже відкинули декілька речей, які, як вони сподівалися, вийдуть їм на перших порах.
Зрозуміло, що ті переговори, які відбуваються зараз, - це не зовсім переговори. Це таке закидання вудочки. І та ж Росія не може всерйоз ставитися до тих вимог, які пред’являє Україні, там повинні розуміти, що ніхто на це не піде. Очевидно, що далі все буде просуватися в площину більш адекватних вимог. Наскільки я розумію, сьогодні єдине, на що ми готові піти, це на позаблоковий статус. З багатьох причин. Тому що, в принципі, ми його й мали, прагнення в НАТО не зовсім підтримувалося з боку НАТО і до війни. А зараз, певне, багато хто задається питанням – навіщо нам це потрібно? Багато нових членів НАТО типу Польщі, Словаччини чи прибалтійських країн зараз дуже суттєво сумніваються, чи буде допомога НАТО, якщо з ними, не дай Боже, відбудеться те саме, що з Україною. Тому, думаю, з точки зору легітимності авторитет альянсу дуже сильно похитнувся.
Звичайно, вони зараз допомагають. Але очевидно, що сили, необхідної в цій ситуації, вони не проявили. Тому, гадаю, відразу після завершення війни, - та й уже фактично, - починається суттєва криза НАТО, і чим вона закінчиться, важко сказати. Бо тоді вже всерйоз заговорять про те, що про зараз тільки точаться розмови. Що НАТО – що це швидше така "лякалка" для Росії.
Гадаю, європейські держави повернуться до концепції єдиної безпекової політики, яку вони вже мусолять 15 років. Тому зараз – період дуже суттєвих змін у безпековій сфері. Не знаю, які висновки з цієї ситуації зробили США. Бо поки що виглядає на те, що поки ці висновки зроблені не до кінця. Але європейські держави висновки зробили вже і це видно.
Звичайно, що вони не хочуть робити якісь кроки, які їм зараз невигідні. Це зрозуміло по відмові від закупівлі російської нафти та газу: то відмовляються, то знову повертаються. Очевидно, що вони не хочуть цього робити вже, бо це буде удар по економіках їхніх країн. Але те, що країни будуть працювати у напрямку переходу на інші носії чи інші держави – це точно.
Чи закінчиться це ізоляцією Росії? Точно. Росія цією війною викинула себе з обойми. Вони хотіли бути супердержавою, а фактично закинули себе в третій світ. Бо технологічне відставання і те, що з ними буде відбуватися після війни внаслідок санкцій – не думаю, що в тому темпі, в якому розвивається сучасний світ, вони зможуть повернутися до адекватних за своїм розвитком держав. Це буде дуже і дуже складно.
Але російське населення цього, певне, наразі і не усвідомлює. Вони почнуть це усвідомлювати лише тоді, коли це буде щось реалістичне типу нестачі хліба і так далі. Поки що вони танцюють і б’ють айфони.
Хоча ті люди, які у Росії є "великими фінансовими мішками", це усвідомили ще з 2014-го року, а зараз там взагалі все печально. Бо зрозуміло, що для них це реальні втрати. Ті російські олігархи, які суттєво інтегровані в західну фінансову систему, зараз у важкій ситуації. І це одна з причин, чому Росія не вистоїть. Тому що СРСР був закритою системою, яка мала свою фінансову систему і яка могла 80 років протистояти США. Росія ж тепер, як і інші країни, інтегрована у західну фінансову систему, з якої її тепер фактично деінсталюють. А замінити цю систему нічим.
Сумний момент у тому, що на сьогодні виглядає так, що ми повинні самі на собі все "вивозити". Фактично допомога ніби і є, але робимо це все ми.
Чи може Росія напасти і на інші європейські держави? Знаєте, 99 відсотків експертів ще 23 лютого сказали би, що гаряча фаза війни в Україні неможлива. Але бачите, що відбулося. Тому важко сказати, чи може Росія напасти на інші країни також. Тут всі експерти не знають, що далі буде. Гадаю, не знають цього і в Кремлі. Тут питання лише в тому, що Росія вже виснажена настільки, що вона і в Україні вже не може вести війну. Навіть якщо вона позаймає в Україні те, що вони там планували, то утримувати це не дуже реально. Для цього немає ні людей, ні техніки. Вони там щось по картах ідуть потроху, а що робити далі з цими картами – у них розуміння немає. Звідти і ці дурнуваті ідеї з Януковичем, Царьовим, Бойком. Пальцем у небо просто тикають і намагаються щось робити.
Мені здається, що якогось реалістичного плану у Кремля зараз немає. План був такий, як у Грузії, - що вони за 2 дні зайдуть у Київ, українська влада капітулює, і вони собі підуть. Але ні. Хоча й наявність такого плану свідчить про те, що у них дуже великі питання щодо розвитку. Треба було передбачити, що це неможливо. А так виглядає на те, що вони самі повірили у свою пропаганду".
Читайте новини "МБ" у Facebook | Telegram | Viber | Instagram
